#Північ

[demiurgeua]

Командувач Об’єднаних Сил ЗСУ розповів про протидію диверсійно-розвідувальним групам рашистів

Командувач Об’єднаних Сил Збройних Сил України генерал-лейтенант Сергій НАЄВ про взаємодію та чіткий розподіл обовʼязків щодо протидії ворожим диверсійно-розвідувальним групам: “Мета диверсійно-розвідувальних груп – провести розвідку наших позицій, нанести ураження військовим, або навіть цивільним обʼєктам. По 9-10 разів щомісяця ворожі ДРГ пробують заходити на територію прикордонних із росією…

[will-ruadh]

похуй на doxing, ото треба було батькам купувати дім саме на північ від Харкова?? я їбу, цей гівнявий роснявий наступ чутно без пауз з 3 ночі сьогодні, їбана арта, яка хуярить безперервно, як мені спати сукаааааа

[iris-diary]

I wrote this drabble last year for Atsushi's birthday. Also it was my first BSD drabble in Ukrainian and now I want to share it with you. So...

Enjoy reading💕✨

"Ще не спиш?" – Кьока почула тихий знайомий голос позаду та відчула обережний дотик до свого плеча.

– Не хочется, – дівчина відповіла сусідові, як і очікувалось, коротко. Вона вагалась, та все ж таки додала декілька слів: – Сьогодні дуже гарне зоряне небо.

Ацуші майже непомітно хмикнув та виглянув у вікно. Посмішка на ��ого обличчі стала трохи ширшою.

– І справді.

Мабуть, дехто інший міг би не погодитися та назвати його цілком звичайним, але, можливо, нам варто більше цінувати те прекрасне, що нас оточує. Накаджіма певною мірою думає так само.

Ацуші мелькома подивився в бік гардеробу. Ще хвилину тому від збирався лягати спати, але зараз перспектива милуватися зорями крізь вікно їх затишної кімнатки та бесідувати з Кьокою виглядала приємнішою та значно цікавішою. Сон може трохи почекати.

Хлопець із цікавинкою в очах спостерігав за нічним небом, але одразу помітив, коли Ідзумі відійшла від нього.

– Кьоко, ти куди? – Накаджіма повернувся до дівчини, яка щойно заскочила на кухню.

Вона не відповіла, натомість мовчки зазирнула всередину однієї з кухонних шухляд, діставши звідти досі ще не використану акварель, придбану на минулорічному різдвяному ярмарку, декілька чистих аркушів паперу та пензлики й з усім зібраним набором повернулася до Ацуші.

– Я ще жодного разу не користувалася нею, але, думаю, можна було б виправити цю помилку саме зараз.

Накаджіма лише кивнув, погоджуючись із запропонованою ідеєю.

Вони разом поставили невеличкий круглий стіл, що весь цей час непримітно стояв у самому кутку, посеред кімнати. Кьока виклала на нього матеріали й на секунду завмерла.

– Точно, я забула про воду, – Ідзумі знову пішла на кухню й тоді, коли вона повернулася, вже можна було починати.

Цей творчий момент чомусь відчувався трохи чарівним: ще декілька хвилин тому вони спостерігали за небесною красою крізь вікно, а зараз вже самі створюють власну зоряну казку. І головне – разом.

Ацуші не знає, скільки часу минуло, коли він нарешті закінчив. Він глянув на Кьоку, але та, здається, була настільки захоплена процесом, що навіть не відірвала очей від роботи.

Хлопець, не бажаючи заважати Ідзумі, відволікся на вікно позаду, аж раптом відчув прохолодний мазок фарби на своїй щоці.

– Ніколи не втрачай пильність, – дівчина мимоволі хіхікнула, спостерігаючи за його дещо кумедною реакцією – її маленька дівоча витівка вдалася.

Коли Накаджіма збагнув, що саме трапилося – а це була справа якихось декількох секунд – він не міг не засміятися.

– Не можу не втрачати пильність з тими, кому довіряю, Кьоко, – Ацуші посміхнувся їй, тепло та лагідно, як завжди.

Кьока сором'язливо відвела погляд і мигцем підняла очі на циферблат настінного годинника. Його стрілка вже на декілька хвилин перевалила за північ і, правду кажучи, саме цієї миті вона й чекала.

Ідзумі знову подивилась на Накаджіму. Мабуть, цей вечір був подарунком не тільки для Ацуші, а й для неї... Чи не так?

Кожен терпляче чекав, поки хтось з них порушить пануючу в кімнаті тишу. І це зробила Кьока.

– З днем народження, Ацуші-кун, – дівчина посміхнулась йому у відповідь. – Дякую, що ти є.

Thanks for your attention🙌🏻❤

[lisa-is-chilling]

сиділа за ноутом, працювала, підспівувала тихенько тейлор свіфт, на годиннику трішки за північ. сусіди гупають в стіну. я це розцінила як прохання стулитися.

дві речі.

перша: я відмовляюсь відчувати сором за свій талант, за свої інтереси та бажання просто сука поспівати. я приймаю той факт, що вночі в маленькій квартирі розміром з картонну коробку співати, навіть в півголоса, це не дуже хороша ідея, але я не хочу знову мовчати лише через думку когось іншого. (за мій півгодинний соло-концерт "гамільтона" рано ввечері мені ніхто нічого не сказав)

друге: тепер мої любі сусіди нарешті домалюють картину, як це - просинатися в час ночі через те, що хтось на всю горлянку стогне, поки в будинку просто мертва тиша, і здається, ніби їбуться от прям біля тебе. це було один раз, за що я їм погрожувала фізичним насильством (слава богу дійшло), але іноді мені здається, що вони не усвідомлюють наскільки ці стіни тонкі, і настільки ця квартира крихітна. ну або вони в рот їбали мій комфорт, що набагато гірше.

[du-sha]

Яку манґу перекладаєте і чи можна десь переглянути Ваш переклад?

«Хранитель перлини»-це манхва про споріднені душі, які зустрілися знову через віки.

За жанром це Яой, та ОМЕГАВЕРАС

Це така манхва, яку я перечитувала безліч раз, а тут вирішила, що варто перекласти українською.

А прочитати її можна в тгк: Північ

На даний момент викладено пролог та перш й розділ, а другий розділ на стадії кліну❤️

[burnedfloodedboisgals]

розділ про йоаніну і санга

у всіх жінок в його родині запах металу змішувався із запахом тіла. запах золотих ланцюжків, запах хрестиків, розігрітих між завжди важкими грудьми під розтягнутими рожевими кофтами. запах монет, потемнілих і заношених в таких же заношених гаманцях, а згодом зачищених до блиску й положених на закриті очі покійників. запах найдешевших окулярів, підмотаних мідним дротом. запах кінця синьої кулькової ручки, якою схвильовано записували щось важливе на клаптику паперу, говорячи по телефону. запах ложечок, з яких годували немічних родичів (бо історично так склалося, що тут лише жінки дбають про таких). можливо, й запах менструальної крові, але вже в цьому він не був впевненим. але зараз він не міг унюхати запах металу, нюх покинув його, прихоп��вши з собою і відчуття смаку,а в тому числі і смаку життя, забравши юнацьке бажання цілувати життя з язиком. і тому Санг не знав що більшу частину запашного родинного металу було продано заради нього, і хтозна, можливо ці жертви були даремними. повернувшись додому, Йоаніна побачила, що все таке ж, яким було, коли вона йшла з дому. мати сидить згорблена біля ліжка. її хворий син зроняв піт на посірілу від туги постіль. за вікном пролунав пташний крик і небо на мить зробилось чорним від темноперих створінь. ламана лінія блискавиці прорізалась поміж хмарами, прочищаючи дорогу перед громом. від різкого спалаху в очах залускали бульбашки темних кілець.тільки б не кульова блискавка. Йоаніна боїться їх досі. Санга, її брат по матері, лежав із нещільно заплющеними очима, ніби під віями був у нього пісок. здається марив страшними маревами. його оголена бліда вогка рука з татуюванням мачете на передпліччі і неясними написами й орнаментами нижче звисала з ліжка мов виноградний пагін, увінчаний довгастими виноградинами темних нігтів, покритих темним лаком. буде диво якщо він виживе. не кажучи вже про виздоровлення. проводячи весь час на шоу, вписках і різних дурницях в яскравих камерах серця міського життя, будучи на взводі всі дні, Йоаніна не думала про родичів. її мутні як вищезгадані чорні птахи рідні не вживалися з її легкодумною яскравістю. лиш брат міг би стати їй по-справжньому близьким, якби починаюче яскравішати оперення його душі не скувала смола недуги. зазвичай люди не викликали в Йоаніни співчуття, життя ж-бо податлива річ, стає такою, як ти її ліпиш, така її думка була. не думала вона, що їй повезло і матеріал для ліпки попався достатньо хороший і мякий, все ж не без зусиль усе далося. братове ж крихке і пересушене життя просипалось в безодню крізь його кістляві пальці нездорово гарячих, ледь не палаючих рук. і не вловиш його ніяк, не зупиниш. не дивитись на це і не відчувати болю. ЙОа вже не памятала як це - спати на самоті і не уникала жодної можливості поза межами своєї кімнати, не зважаючи на високі стелі, схожої на звіряче лігво. було далеко за північ, віконне скло тремтіло ві�� страшного холодного вітру, схожого характером на злого вовка з казок. всі крім неї в будинку спали, при чому спали так ніби були приречені помирати. тобто наодинці. Сангазбо лежав із завмерлими очима під непорушними повіками, дрімотний, прикритий схожим на штору покривалом поверх ковдри. під час вечері доводилось встати з-за столу і прийшовши на страшне світло його криків вколоти йому знеболююче. вона не повернулась до столу. дивилась на непритомного вже хлопця і думала "залишся холодною і байдужою. залишайся цинічною. залишайся жорстокою" вона залишилась. не зрозуміло чи залишилась цинічною і жорстокою, але вона залишилась із братом в кімнаті. і десь о третій він розплющив очі. очі були свідомими.

-я би міг вийти на вулицю, якби ти мені допомогла. ось так завжди звучали його прохання, " я міг би … якби …" Йоан не особливо часто їх виконувала, та все ж частіше ніж їх матінка. тому на вулицю все ж вийшли, він тримав її пальці, створюючи видимість опори, Йоаніна співала на його прохання, незвично тихо щоб нікого не збудити, її голос вів їх мокрою холодною вулицею, піднімаючись і опускаючись, наче ковзаючи дротами лініїі електропередач, що пірнали у безкінченність глибоких темних нічних годин, та от хмари почали розвіюватись поступово, блиснули на мить згасаючі вже зорі, передсвітанква прохолода почала навіювати думки про смерть і брат з сестрою поспішно вернули додому, свилювавши б туманний ранок якби той мав душу, незаспіваною елегією по свободі, недоступній хворій молоді.

[midnight-first-robotics]

Welcome

This is a blog that will talk about the FIRST Robotics Competition.

My main is @wolfsummoner. You can call me the names from that blog, or Midnight/Minuit/Північ/etc.

[objectivnewskharkov]

Про ситуацію на півночі Харківщини та втрати росіня за добу повідомили в ОТУВ «Харків». - https://www.objectiv.tv/uk/objectively/2025/01/02/16-kabiv-ta-22-nar-skinuli-okupanti-na-pivnich-harkivshhini-za-dobu-zsu/

[3540-kollektiv]

Кривавий слід у Магдебурзі: атака на різдвяному ярмарку, праві мережі та передбачуваний провал

Внесок редакції «Схід» у співпраці з редакцією «Північ». Смертельний напад 20 грудня 2024 року занурив місто Магдебург і всю країну в жалобу. Талеб Аль-Абдулмохсен в’їхав орендованим позашляховиком у натовп на різдвяному ярмарку, цілеспрямовано атакуючи людей. П’ятеро людей загинули, серед них дев’ятирічний Андре Ґляйснер, понад 200 отримали поранення. Цей акт не був спонтанним безумством, а…

[demiurgeua]

На Сумщині українські військові вступили в бій із ДРГ рашистів та змусили її відступити

Командувач Об’єднаних Сил Збройних Сил України генерал-лейтенант Сергій Наєв: “12 серпня 2023 року в зоні відповідальності Північного стратегічного угрупування військ, неподалік одного з сіл Зноб-Новгородської територіальної громади під час проведення рекогносцировки, військовослужбовцями окремої механізованої бригади було виявлено диверсійно-розвідувальну групу противника. Візуально та акустично…

[newsundphotos]

Батальйон ЗСУ, що складається із колишніх в'язнів, вибив ворога з кількох позицій

Тривають запеклі бої за Торецьк. Українці вдало контратаку на північ від міста. Вони звільн��ли кілька позицій поблизу каналу Сіверський Донець – Донбас. У бою брали участь воїни підрозділу 28 ОМБр, сформованої з колишніх ув’язнених, що були мобілізовані до війська. Подробиці операції розкрив пресофіцер 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу Євген Алхімов в ефірі…

[daglass-blog]

29.09.24, неділя.

Велоподорож. О 7:30 потяг до Бохні, звідти на північ до Вфсли, праворуч до Koszyce, і назад вздовж Вісли до Нєполоміц. Сумарно вийшло 80 км по пласкому терену. Довговато, хоча завершив трасу о 13:30.

В Нєполоміцах неочікувано бачив військовий фестиваль.

Ввечері Амір вперше грав онлайн з Олівером. Той в грі його бив замість будівництва разом різних об'єктів, але вийшло добре. Здається, в нього новий компаньйон.

[traveler-from-ukraine]

Констанца. Румунія

Частина 3: Пляжі

Так як місто Констанца розташоване на березі Чорного моря, не дивно, що воно є курортним. Тут багато гарно обладнаних пляжів. Вони, в основному, піщані і дуже широкі. Гуляти по ним суцільне задоволення, адже їх можна вільно обійти, бо вони не огороджені. А поряд з ними переважно паркова зона.

Мені ж найбільше сподобались пляжі в Мамаї. Це село на північ від Констанци, але по суті це продовження міста — візуально важко їх розділити.

Мамая знаходиться на косі. З одного боку там лиман.

З іншої сторони вона оточена морем.

Тут на цій косі збудовано безліч готелів, магазинів, ресторанів і кафе — тобто повноцінне курортне містечко. Щоправда, через все поселення, проходить траса, що сполучає містечко з містом. Тому для зручності туристів тут збудовано декілька пішохідних мостів. Переважна більшість яких має оригінальну і цікаву архітектуру.

Поруч з самими пляжами, на ��ерезі моря, проходить велика пішохідна зона, обладнана всіма зручностями для прогулянок і велодоріжками. Тут ви знайдете велику кількість ресторанів, кафе, магазинів з сувенірами та іншим.

Частково, вздовж коси функціонує канатна дорога.

Ну і самі пляжі. Вони тут такі широкі, що в деяких місцях мають до пів кілометра ширини. Вони піщані, але з великою кількістю ракушок, тому босоніж ходити по ним не дуже приємно.

Простягаються, ж вони, вздовж всієї коси, а це приблизно 15 км. З одного боку сполучаються з пляжами Констанци, з іншого межують з індустріальними обʼєктами, які відгороджені величезними пірсами.

Мені пощастило відвідати цю частину пляжів Мамаї, коли на морі був ідеальний штиль і дуже прозора вода.

І так як тут доволі неглибоке море, можна було, без додаткового обладнання, поспостерігати за його мешканцями.

📍Мамая

Підтримати ЗСУ

[zhitomir]

У Карпатах дозволили вбити 500 ведмедів. Чому Румунія так вирішила

9 липня 19-річну туристку Діану Казаку загризла молода ведмедиця в горах Бучеджі на північ від Бухареста. У відповідь уряд скасував мораторій 2016 року на полювання на ведмедів і знову розпалив запекл... Читать дальше »

[weswqq]

Давай залишимося друзями

Давай залишимося друзями - прекрасна фраза-віяло, у якого сталеві ребра і різальний шовк по краю. Давай залишимося друзями - це означає, що ти будеш все так само винна все, що була винна, але тобі не повинні більше нічого. Давай залишимося друзями - ти будеш чекати, і до тебе іноді поблажливі. Давай залишимося друзями – ти не можеш вимагати сексу, але іноді з тобою спатимуть. Давай залишимося друзями – і тобі розповідатимуть про всіх колишніх, поточних та підлеглих. Давай залишимося друзями – і ти відвезеш, забереш, допоможеш, прикриєш. Давай залишимося друзями - це значить, все буде так само як і було, але тільки без ексклюзиву. Давай залишимося друзями - як тільки ти почнеш забувати, тебе обов'язково навідають, щоб перевірити, як же ти там, нещасний покинутий друг! ось бачиш - я тебе не забуваю, правда ж ти мене кохаєш? - подуй на моє почуття провини. Давай залишимося друзями – і на північ будуть лунати дзвінки в алкогольному маренні. Давай залишимося друзями – і ти стаєш лузером. Давай залишимося друзями - і можливо тебе обласкають, коли буде нестерпно нудно. А ти прийдеш. Ти ж друг і між вами все було, ти ж все розумієш! Давай залишимося друзями – і тонко прорахованим ударом, якимось на вигляд беззахисним «а ти пам'ятаєш?» тобі зроблять трепанацію черепа тупою алюмінієвою ложкою, і намотають на кулак усі твої нерви, що вціліли. Давай залишимося друзями - уявна гарантія порядності стосунків, що у відповідь ти не нагадиш у тапки і не підпалиш поштову скриньку. Давай залишимося друзями - і добре, якщо ти ніколи не побачиш на кого тебе проміняли. Але ти побачиш. Ви ж друзі. Давай залишимося друзями - і ти "ніхто" у відповідь на питання "хто це був?". Давай залишимось друзями? Щоб залишитися друзями – треба бути друзями. Куди чесніше – давай залишимося коханцями? Але ах! Це ж аморально. О так. залишатися «друзями» куди вище та чесніше. Давай залишимося… коли я чую цю фразу мене тягне вимкнути звук. Якщо пропонують залишитися – значить через тебе вже переступили і пішли далі. І нема чого тут ловити. Давай… а ось і ні, продовження не треба.