#ГлаваЧетверта

[bilykolya-blog]

Володар лісу «Дорога павука»

Час землі

Простора кімната з дерев’яною підлогою та пострадянською розстановкою меблів. Декілька вікон завішених красиво вишитими шторками.

Поруч з найбільшим вікном дивного виду шафа.

Клітка в декілька рівнів.

На жердинці верхнього рівня спить зелений папуга.

Дно верхнього рівня, прикрашає середнього розміру пташине гніздо. В ньому спить ще один птах.

Нижче, дві дворівневі, скляні скрині з’єднані між собою дверцятами.

Нижній рівень, з написом «общага хомячків.»  

Декілька кліток з’єднаних у одне хитросплетіння, прозорих трубок що йдуть у центральну хатинку, де є бігове колесо та кормушка. А також мелок, куча тирси і поїлка з водою.

Посеред одної трубки, під самим дахом першого рівня, у тому місці де трубка трохи ширше, ніж всюди, спить хом’як.

Десь з пів долоні середнього розміру.

Праворуч клітки - вольєра на широкому підвіконні, величезний на все підвіконня судок с землею накритий кліткою як вольєр але вона закрита гачками. У цьому судку росте чи мало різних рослин домашнього вжитку, помідорчики «чері» та якась ще зеленявка.

Фіранка на вікні розчинена навстіж. На зовні, вона виходить накритою кормушкою. Сервант з розсувними скляними дверима, розмальовані тоненькими пензликами чудернацькими малюнками звірів. Тут і мотанки і чудернацькі бісерні звірі і кавові дерева, власноруч пошиті казкові створіння. Але найбільше дивують фігурки з білої глини. Кожна з них має свої виразні риси, одяг, лице та волосся, і ні одна не схожа на інакшу. З іншої сторони біля дивану стоїть письмовий стіл на ньому ноутбук, декілька кактусів з домальованими на них очками та підписаними горщиками, Дімка, Юлька, Олежка. Поруч зі столом стійка з котячими хатинками, царапками, драбинками, навіть механічною чесалкою. Хатинка порожня (від слова повністью). Підвіконня за письмовим столом заставлене вазонками. Над дверима при виході з кімнати висить здоровенний годинник у формі чорного ворона, біла стрілка повільно підповзає до помітки 6ої години ранку.

У кутку біля одної зі стін величезний розкладений диван, на ньому безліч ковдр. З під ковдри на дивані повільно показалась котяча лапка вслід за нею пухнаста морда і все тіло, різнобарвна киця потягуючись сіла на краю дивана.

-      Міу…

А потім ще одна. Біленька з двома чорними смужками від очей до хвоста по хрепту.

-      Ееу..

А потім ще одна, Класична сіамська порода понесла від Барсіка. і тільки та хотіла видать на гора, звук схожий на срип двері. За задню лапу її вловила тендітна дівоча рука.

-      Ти куди?...

Сонно промовив ніжний голос. Рука втягнула кицьку назад під ковдру.

-      Мяу…

Ліниво відповіла пухнаста.

На жердині папуга, витіг голову з під крила вистрибнув на поріг до виходу з клітки, злетів на край серванту розправив крила і голосно закричав.

-      Ще не вмерла Україна ні слава ні воля, ще нам браття українці усміхнеться доля, згинуть наші воріженьки як роса на сонці запануємо і ми браття у своїй сторонці! Місцевий час п’ята нуль нуль!

З усіх лігвищ кімнати почулись не вдоволені стони.

-      Я запізнюсь!!! Я запізнюсь знову!!! Кукуріку!!!

Не стихав папуга. З під ковдри вислизнула кішка і почала вмиватись, показалось і заспане лице милої дівчини. Довге русяве волосся, зелені очі.

-      Колю ну дай ще поспати…

-      Мяю…

Сонно промовила дівчина. Хом’як різко підняв голову на папугу, але його мотивації на підйом явно були малі, тому повернувшись на другий бік продовжив спати.

Киці закінчили вимиватись і дерли в щент, край не нового дивану.

-      Хто рано встає тому хтось їсти дає!!! Москалі вже дві години не сплять!!! Підйом!!! Даєш їжу, даєш волю, ганьба лінощам!!!

Не припиняв галасувати папуга крокуючи по краю серванта туди-сюди по колу.

-      Колю благаю сьогодні вихідний…

Жалібно промовила дівчина. Яка ніяк, не хотіла прокидатись у таку рань.

-      Вихідні тільки у бога, та у начальства!!! Ми народ роботящий!!! Горіла сосна пала-ла-ла!!!

-      Там! Там! Тарааам! Там! Та-там!…

Розходився папуга. Дівчина дістала десь з під подушок мобільний, щось тицьнула на екрані, відклала.

-      Коля їв, завжди, пшеницю… щей молочну паляницю…

-      Ех… ну добре встаю встаю…

Кинувши голову на подушки відповіла дівчина з заплющеними очима.

-      Мур…

-      Мяу!…

-      Міу?

Промовили киці, і почали стрибати на дивані так наче граються.

-      І кочегари, ми і плотніки!!!… Но сожаленій горьких нет!!!… как нет?!! Да ми бухаем!!! Ми монтажники!!!

-      І ви туди ж?! …

Всі затихли...

Дівчина підвилась зі своєї теплої постілі. Трійко котячих малявок рвонули до кухні.

На ній була вишита нічна сорочка. Тоненькі, голі, ніжки ступили на шкірку кози.

Шкіра кози, на підлозі, обшита сотнями шматочків різних тканин. Здоровенний па зел - картина «Лис з носом - шкірою кози».

[bilykolya-blog]

Володар лісу «Дорога павука»

Монстр-р-р-р

 - Каррр!!!

Крик Ворона, далеко попереду. Хлопчина різко підняв очі догори, зістрибнув з колії, миттєво викинув руки вперед прокотився через голову та прильнув до широкого дерева спиною. Різко та глибоко вдихнув, та повільно випустив повітря через стиснуті губи.

-      Рано…

Тихо видихнув хлопчина. Ще раз проте вже повільніше вдихнув і ще повільніше зробив видих підвівся, поглянув на дорогу і побіг перпендикулярно до неї. Біг не довго, до першої заглибини в землі, накинув капюшон. Камуфляж був досить вміло підібраний до пори року. З дороги помітити, у такій схованці, було маже не можливо, хіба тільки якщо знати куди дивитись та і то через бінокль.

Хлопчина притих. Поклав голову на землю щоб не світити білим лицем та почав тихенько рахувати.

-      Двадцять два один, двадцять два два, двадцять два три…

Не встиг він, дорахувати до тридцяти, як почулось тихеньке

-      так- так- так- т��к- так….

Ще секунда між дерев з’явилось щось низеньке теж камуфльоване.

-      Мооонстр...

Промовив з захопленням хлопчина.

Це був шедевр радянського автоПрому… Мабуть конструктори цієї машини були на стільки, заядлими ��раконьєрами… або просто. Об довбались конопель. Та все ж їм вдалось. Побудувати ідеальний, пересувний засіб, який в просто народі називали Волинцем або ЛуАЗік. Цей агрегат мав найвищу оцінку з прохідності болотною місцевістю поза як, ще й міг плавати.

-      Берууу…

Порівнявшись з хлопчиною залізне чудо різко зупинилось на місці. Хлопець припав до землі.