sleep-on-the-roof-blog

[sleep-on-the-roof-blog]

Я люблю зміни.

Ну, я так думаю.

Без змін мені скучно.

Страшне як.

Просто не знаю як жити.

Реально, коли в житті немає змін - таке враження, наче воно закінчилося, чи зупинилося, чи заморозилось, чи щось таке..

Немає “нової крові”, нової музики, фільмів, одні й ті самі краєвиди, справи, година кожна по 60 хв, погода все ж така похмурна чи сонячна чи дощовита чи морозна, їжа все ж та сама дієтична, розваги все ж ті самі незабутні, кольори все ж ті самі поманчеві і зелені.

Та що там кольори, навіть книги ті самі: історія, математика, статистика, макро..

Коли немає змін, ти можш ставати розумнішим навіть від того, коли кожного дня щось нове,але ..

щось дивне трапляється із твоїм щастям.

Воно тускніє, встрачає сяйво, і взагалі - перестає бути щастям.

Життя необхідно жити у постійних змінах, як на мене. Так і тільки так можна стати індивідуальністю, особистістю, ідеалом для себе, ідеалом для тих, для кого маєш бути ним.

і от, я люблю зміни.

я так думаю.

а відтак і люблю кожен свій день і кожну свою секунду, адже кожного разу вона інша і неповторна.

[sleep-on-the-roof-blog]

Я вже дуже давно нічого не розумію в цьому житті.

Нас калічать системою, людьми, погодою, словами, діями, грошима або їх відсутністю. Ми всі інваліди, всі хворі. Хтось більше хтось менше, але факт є факт.

Життя це дуже дивна річ, насправді. У кожного в нас воя історія, у кожного своя душа і велика велика яма із спогадами, думками, розсудами.

Та навіть наші думки це неочікуваний збір літер і пунктаційних знаків, які складаються і формуються в щось зрозуміле лише під всплеском емоцій, і так оживають. Зовсім як людина,в якої стало серце, лежить під струменем електрики. 

Так от, до чого я. Чому те, про що ми думаєм і на що надіємся, не справджується? В цьому є якийсь резон? Чому макабричні думки про вечір, про завтра або дальші перспективи стають прекрасним спогадом, який не можеш згадувати без посмішки? А шикарнючі плани на завтра перетворюються на смуток, розчарування, і лиш би не депресивні години, коли ні підходь до мене, ні чіпай, ні говори. Чому очікування змушують нас міняти дії, плани навіть не беручи до уваги серйозні цілі і реальний мотив??

8 травня я їхала з свого міста і перший раз за рік в очах з’явились сльози від того, що потяг ось-ось під’їде. Очікувала звичайні такі 10 днів з рідними людьми, нічим особливим не особливі, і тут цього всього особливого аж особливо занадто.

Дивні ми люди. Коли ти бачиш крапку, інший її не бачить, або ж перед нею помічає “продовження слідує”. та ж ти очікувала крапки! (?) 

чи може то карма?

чи може космос?

або всесвіт щось йому сказав.

або просто ідіотизм. хуйовий ідіотизм.

А мала ж собі якісь там очікування, плани і 100-відсоткове рішення :”всьо!”

Заключенням до такої невеличкої нотатки для моєї любої читачки, можу сказати, що за свої довжелезні 18 років усвідомила одне : не планувати і не очікувати - найкраще, що модна обрати. Потрібно бути готовим до всього, крім як очікувати наступної хвилини в якій очікуєш іншу.

[sleep-on-the-roof-blog]

А тепер, звіт..

Наша мандрівка почалась із матюків. Нас матюкали у Львові, у Винниках, ми нікоиу не одобались. Все починалось як не можна краще.

Їхали ми не потягом, не автобусом, квитків не купляли. Ми їхали у Тернопіль ненадійним і навіть небазпечним способом, автостопом. Але виявилось це дуже круто. Ти знайомишся з новими людьми, чуєш інший говір,бачиш іншу посмішку і зовсім інші очі. Ти чуєш нові історії, стаєш розумнішим і це реально весело. 

У Тернополі є озеро. І це мабуть єдине грне місце в тому місті. Правду кажучи, Тернопіль це не зовсім ��уристичне місто, і бути там більше ніж 2-3 дні немає потреби. Так от, озеро. Був жахливий вітер, сонце то з’явиться, то заховається, погодка не зовсім крута. Проте що рятує усіх туристів?) Вино!) І ми не виняток. 

Жили ми у найнебезпечнішому районі Тенополя. Зате, зовсім безкошовно) Каучсерфінг - чудо, яке придумав геній. Знову ж таки, нові люди, нові посмішки, нові історії. Ми відвідали “Бункер”, який за словами дуже крутий заклад з неймовірною атмосферою. Або я просто можу з чимось порівняти, або вони багато чого не бачили. Непагано, але приколихує. І доречі, порода на 100. У подорожі як тільки з’являється можливість поспати - користуйтеся нею, щоби уже о 12 вечору ви не сиділи з напівзаплющеними очами.

Другий день був буз вітру, але і сонечка не було. Ми заснули у лісі, нас повозили в дивних місцях, і то була дивна дорога. До Львову нас везла величезна синьо-жовта фура. Мрія мого дитинства) 

Повернувшись до своїх “добрих” колєг-сусідок, помітивши їх зовсім невеселі обличчя, я зрозуміла що таке щастя. Щастя - то коли ти робиш те, що ти хочеш і що приносить тобі задоволення. Хтось мабуть не дуже щасливий, то і злість пашить з усіх їх пор.

Як я і обіцяла, повернулась Юля з помішкою на обличчі і з купою позитивни емоцій і смішних історій. Дякую, #ФайнеМісто #Тернопіль

[sleep-on-the-roof-blog]

Хочу поповнити свою сторінку чимось розумно-дурнуватим і філософським, з невеличким предікшн і надією на всьо добре.

Я завжди вірила в силу університету, в силу любові, в силу дружби, в силу праці, таланту, натхнення, працьовитості і так далі. Так от. Все те щось видумане і космічне і не з світу цього взагалі. Все, що ми робим, ми робим для себе, для нашого комфорту, все для себе люимих. Відрізняємось лише тим, що для кожного свій комфорт - різні речі. ��ля когось то улюблене ліжко, телевізор, ноут, книга, навушники, і людовіко в уші, для інших то “кудись подалі”, алкоголь, спати на лавах в невідомому чужому місті, в яке ти перший раз потрапив, нові люди, емоції.

Чесно, я люблю ліжко ліжку. Мені подобається спокій, затишок, теплий чай із улюбленої чашки. Але вся біда в тому, що мій комфорт у постійних змінах. На спокій мене вистачає на тиждень, далі хочу дуркувати, потім буду умничкою-розумничкою, далі я кавоман, потім хочу чай, тиждень я п’ю воду, наступний об’їдаюсь всім, що бачу. І цей постійний колообіг, чи квадратообіг, чи багатокутникообіг, чи що ви там собі уявили і є моїм комфортом.

Суть цього запису є в цих словах: “любіть свою справу, і тим, чим займаєтесь. Якщо ви виживєте, а не живите, то я вас прошу, міняйтесь. Відразу ж відчуєш зміни, станеш краще ставитись до інших людей, і взагалі будеш почувати себе як дівчина після “аах”.”

Хочу подорожувати, хочу бути там, де не була. Хочу комфорт у зміні маршруту “Львів-Гадяч”. Хочу. 

і, як виявилось, буду. 

Мені подобаються всі мої помилки в житті, мені подобаються всі розчарування, всі радощі і навіть весь смуток. прийняла всьо то. Адже все моє минуле зробили Юлю такою, якою наразі є. І то супер. 

Зараз я маю йти і готуватись до завтра(!). Надіюсь на все краще. Як кажуть, після подорожі люди змінюються. Змінитись не обіцяю, але повернутись з посмішкою - обов’язок. Якщо виживу, звичайно (:

Удачі і любові вам, любі.

Скоро буде фотозвіт(:

[sleep-on-the-roof-blog]

А тепер трішки про Іздрика..

Він пише так цікаво...

 інколи враження, що він прокинувся вранці, має похмілля, випиває гарячу чашку кави, витирає серветкою каплі коричневої води, що стікають з куточків його губ, далі приймається за тістечко, знову бере ту саму серветку. витирає губи, змазані жирним солодким кремом, а потім просто згадує вчорашній вечір,  бере перший ліпший карандаш і виписує слова, які приснились, в надії позбутись літер, що муляють йому і без того ватяну голову. і, о, чудо - маємо геніальний вірш із дивних слів, які проникають до серця

[sleep-on-the-roof-blog]

why you have appeared in my life? why i have met you? i will not feel myself either better or worse. lied, i`ll feel myself worse. much worse. soon. maybe entire life. i am out of control long ago.

[sleep-on-the-roof-blog]

[sleep-on-the-roof-blog]

Друже, зіграй. Зіграй на мені так, як ти граєш на гітарі, як ти перебираєш її струни. Віддайся мені так, як віддаєшся їй, гітарі. Зіграй на мені так, наче останній раз граєш на гітарі. Зіграй так, щоб не відчувала ніг і жити не хотіла. Зіграй так, щоб німіли пальці і хотіла кричати. Хай будуть ті емоції, які є від мелодії гітари. Зіграй так ніжно і дбайливо, як пестиш ти її, гітару. Зіграй так емоційно, енергічно і неочікувано. Зіграй так же швидко і так же повільно як граєш на гітарі.   Мелодія така чудова. Зіграй. і буду як вона, гітара.

[sleep-on-the-roof-blog]

Є дуже важливе слово, яке вирішує відносини між людьми.

Є дуже важливе слово, яке вирішує відносини між людьми. Воно добре описує і пояснює ті події, які існують між людьми. Воно значить більше, ніж дружба, любов, рідна кров і інше. Якщо це слово ви відчуваєте по відношенню до іншої людиною, то знайте, життя вас полюбило і подарувало щастя, опору, надію, віру і майбутнє.

Що ти відчуваєш до мами, тата, чи своєї рідної душі? Якщо ще не здогадалась, то я підкажу. Я пишу про зв’язок. Про те чисте, що поєднує двох людей через кілометри, сварки, погляди, інших людей. Зв’язок існує не лише з давніми знайомим, провіреними друзями чи рідними. Він є там, де думки, погляди, враження, бажання, наміри і цілі б’ються в такт з серцем і все є спільним. Ви поєднуєте не матеріальні речі, а щось таке, що бачать лише двоє. Тримай таку людину сильніше, бо вона допомагає тобі справитись з проблемами, тобі важко без неї, ти бачиш її у своєму майбутньому, ти – то вона.

Знаєш, багато подій буде, твоя реакція на обставини змінюється так само, як і погляди, вподобання, дії. І взагалі : ти людина інша. Та от зв’язок попередній. Ви можете не розмовлять, ви можете посваритись, ви можете образитись, ви можете бути далеко один від одного, але це ніщо. Зв’язок є там, де є звичка. Звичка любити людину, бути з нею, бути нею, вірити їй.

[sleep-on-the-roof-blog]

У моїй кімнаті сьогодні дощ.

В моїй кімнаті сьогодні дощ. Навіть не дощ, а злива, грім, блискавка, ураган, вітер жахливий, смерч і землетрус. Усі природні катаклізми, які ви знали, у мене в кімнаті.  

У моїй кімнаті  сьогодні море. Шум хвиль, вітер, чайки, запах йоду, прохолодна вода, галька, білі лежаки, прозора вода, зелені водорості, медузи, яхти, краса, безкінечність. Прекрасні враження, які ви отримуєте від моря, у мене в кімнаті.

У моїй кімнаті гори. Височінь, холод, вітер, туман, хмари, високі ялинки, зелений колір, мох, волога, струмочки, вільні птахи, безкінечність. Таке чудо, ці гори.

У моїй кімнаті сьогодні дикий захід. Коні, піски, каньйон, пісні в стилі кантрі, ковбої, вершники, молоко, шкіряні коричневі жилетки, жара, сонце, піт, підкови, чудо. У моїй кімнаті сьогодні один з тих чудових фільмів про дикий захід.

У моїй кімнаті сьогодні Марс. Цілковита безкінечність, сірі ґрунти, білі скафандри, космічні кораблі, зірки, холод, невагомість, відсутність гравітації. У моїй кімнаті я сьогодні інопланетянинка.

У моїй кімнаті сьогодні прекрасна погода, тут царює фантазія, любов, і таке враження, що легка трава. «Не выходи из комнаты. Не совершай ошибку».

[sleep-on-the-roof-blog]

[sleep-on-the-roof-blog]

Ланцюгова система

Існує 3 складові життя: зміни, принципи і ви��ір. Розберімось у цих 3 словах.

Твій вибір, який залежить від принципів, приводить до змін. Відповідно, зміни залежать від принципів. Але ж. існують люди, які взагалі не мають принципів. От такі собі ��юди, які при деяких обставинах змінюють свою точку зору, поступаються, борються, ідуть, стоять, спілкуються, мовчать і так далі. Згідно з цим, відсутність принципів теж веде до змін. Але уточнимо, що зміни будуть залежати не від нас самих, а радше від обставин і людей, які навколо. Чи це справедливо? Можливо і справедливо, якщо людина поводить себе точно як овоч.

От у мене є декілька принципів, яким я ніколи в житті не зраджу. 1. Я не зможу пов’язати своє життя з людиною, яка мені не симпатична. 2. Я не зможу поступитись людині, яка не права. 3. Мені ніхто не насадить свою думку.

Можливо це трішки смішно, але для мене важливо. Я думаю що таке моє рішення не особливо впливає на моє життя, але хто ж знає?! Як говорить мій дідусь: «Ти знаєш, що було з тобою, якби не це?» От і справді. Погляньте не пару секунд назад, в минуле. Що було б з вами, якби не якась ваша дія, вчинок, слово, чи навпаки, його відсутність. Все було б по іншому. Можливо краще, а може і ні. Можливо ви були б менш щасливішою людиною, або навпаки літали б на рівні 3 метрів над небом. Це означає, що принципи таки впливають на наша життя через зміни.

Не подобається життя, хочеш чогось іншого? Вихід є! Просто зміни свої принципи. Створи правила для самого себе, які ніколи і ні при яких обставинах не зрадиш. Це робить іншим твій вибір, що вплине на зміни. Ти розумієш, як все просто. Ланцюгова система, яка складається лише з 3 аспектів змінює твоє життя. Спробуємо разом щось змінити?

[sleep-on-the-roof-blog]

Ви колись боялися себе? То так весело. Ти наче знаєш чого можеш очікувати, залізаєш у свою голову, але то не допомагає. Ти бачиш картину, та не розумієш сенсу. Це наче дивитися на один із витворів наших сучасних художників. Що там є – загадка, як на мене, і для самого автора. І от мій думаючий прилад – загадка. Він створений моїм мозком,  думками і таке інше, та що то в купі важко ��розуміти. Та що там важко? Просто неможливо.

Чи ви впевнені в тому, що знаєте себе? От дійсно. Чи ти впевнений, що ніколи не порушиш обіцянку, дану собі, чи не переступиш через один із власних принципів? Чи ти впевнений, що ніколи не наважишся на один із тих шалених вчинків, про які колись страшно було навіть подумати?

Настають такі моменти, коли я вагаюся щодо того, хто я така взагалі. Єдине, в чому завжди буду впевнена, так це те, що жіночого роду. Все інше таке мінливе, зовсім як наш світ. Ти впевнений у своєму коханні, смаках, вподобаннях у музиці? Ти впевнений у дні, місяці і році свого народження? Ти впевнений взагалі, що живеш, а не чиясь шалена видумка чи галюцинація? Ти взагалі впевнений у чомусь?  Я ні. То так страшно.

Ці всі думки постають у нашій голові, і якось моторошно прокинутись одного ранку з питанням «Чому я взагалі живу?», яке тебе роздирає зсередини, так, що ти не знаєш куди подітися і що з цим робити…  і то ж не ти сам вирішив, а твоя голова, підсвідомість. А найстрашніше те, що ти не усвідомлюєш, що то якась нісенітниця. Це ж ти сам вигадав, не хтось інший. Це твоя історія і тільки. Страшно?  Твоя підсвідомість сказала тобі сісти в цій позі, читати це, сходити на вулицю, випити чашку кави чи чаю. То ж не ти сам. Щось інше. Якась тварина живе в тобі і говорить що маєш робити. А якщо не виконуєш побажання вибагливого монстрика, то відчуваєш дискомфорт. Якщо ти такий впевнений  у своєму тілі і мозку, то змусь себе радіти чи сумувати. Не можеш? Бо підсвідомість не дає тобі такої можливості.

І ти досі впевнений у своїх рішеннях, і взагалі у собі? _ . _ . _ . _ . _ . _ .  _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ . _ .

Late Night Alumni – Lament

[sleep-on-the-roof-blog]

[sleep-on-the-roof-blog]

[sleep-on-the-roof-blog]

Lviv is my passion

[sleep-on-the-roof-blog]

my new inspiration