kapitan-enot

[kapitan-enot]

My wish list

Сьогодні 4 січня, 2019 рік. Згадалося мені, що хочу я вишиванку, а з тим, і багато інших речей, не лише купити, але й спробувати, відчути. Саме тому, вирішила скласти і свій список бажань на цей новий рік. Деякі пункти будуть з'являтися з часом, оскільки все в голову за раз так і не прийде 😄 So, here we go: 1) перше, і певно, найзаповітніше бажання, це вирватися зі Львова, з України, пережити нові враження, отримати новий досвід закордоном. Думаю, Китай буде прекрасним початком для цього, адже ще ж треба заробляти якісь гроші, а європейцям вони у себе раді) 2) підкорити Говерлу 3) пожити в горах в палатці 4) потрапити в Скандинавію 5) поніжитись в морі 6) набити ще одне тату 7) роуп джампінг? Речі, які хочу придбати: 1) вишиванка - куди ж у Китай без традиційного одягу) 2) Dr martens boots 3) netbook 4) валізу для переїзду

[kapitan-enot]

Я знайшла своє найкрасивіше слово в російській мові - це "исскуство"

мимолетное видение

[kapitan-enot]

11.06.2018

Ми з родиною були у бабусі, залі, де завжди збирємось на великі свята. Не пам*ятаю, про що ми говорили, але раптом, я сказала, що мені потрібно йти на роботу, але я так не хотіла цього, жахливо. Я почала шукати якусь причину щоб не піти, і тут раптом звернула уагу на свої ноги. Вони були всі в синяках (не синіх, а вже зелений (колір хакі)). Я почала показувати їх батькам, і чим більше я їх показувала, тим більше їх виникало. І раптом я усвідомила, що мені було важко стояти  - це все синяки, ноги почали нестерпно боліти. Я лягла на диван, і не пам*ятаю - певно, почала дзвонити на роботу, щоб відпроситись. Інший сон - я, чомусь, була з Кирилом. Ми відра��у опинились на котрійсь дорозі, яка була оточена полями. Я пам*ятаю, що бу прекрасний захід сонця (обожнюю такі сни). Сонце було дуже велике і червоне - здавалось, ніби все небо було оповите полум*ям. Я намагалась зафіксувати цю красу на телефон, але навіть у снах камера не може передати цієї дивовижі (який парадокс). Ми пішли вздовж дороги, і потрапили вже в ліс. Тут раптом він мене завалив на траву, і почав цілувати мої шию, ключиці, груди. Він сказав, що хоче мене. Але я була проти - чому? це ж сон. Не знаю, можливо у мене навіть у снах є комплекси щодо мого тіла? Можливо, я не була підготовлена до цього? Я маю на увазі, не сходила в душ, ще щось (це дуже смішно, так). Він образився на мене і зник. Пишучи попередній сон, я ще згадала один відривок - він був про потяг. Тобто як, я їхала в потязі. Не знаю, куди я направлялась, лише пам*ятаю той момент, коли я ходила в туалет. Я була змушена переходити в інший вагон задля цього. І саме це було найстрашнішим - зчеплення вагонів було настільки крихітним, що я майже впадала в паніку, коли мені потрібно було перейти до іншого вагону. Та й сам потяг розхитувало так, ніби ми їхали не по залізничній колії, а пливли по воді, і вдарялись об величезні хвилі моря (а може, океану? не знаю, наразі доводилось лише похлюпатись у морі:))

[kapitan-enot]

Сни

Буду постити тут свої бредні, оскільки хочу навчитись контролювати свої сновидіння. Я просто вже не можу нормально спати.

[kapitan-enot]

Сьогодні мені наснився прекрасний сон. Ми лежали в обіймах на березі річки, це був ранок, світало. Вид був таким прекрасним. Потім ми опинились у вагончику колеса огляду, і я захотіла піднятись. Людина, яка керувала цим механізмом, сказала, що зараз темно і ми нічого не побачимо, але я наполягла на тому, щоб він запустив колесо. Різкий поштовх, і ми почали підніматись вверх. Я ще дуже здивувалась, що працівник ніяк нас не застрахував (не було ніяких ременів,поручнів безпеки). Я схопилась за краї вагонетки так сильно, наскільки могла, адже ми досить швидко набирали темп підйому. Та це все дрібниці. Як тільки ми піднялись за межі верхівок дерев, я побачила, яке було рожево-гаряче небо, і повернувши обличчя вправо, мене осліпив яскравий промінь величезного і палаючого сонця, яке сходило. Шкода, що це був лише сон, бо більше таке ніколи не трапиться.

[kapitan-enot]

неділя, 25 лютого.

вечір. йшов дрібний сніжок. я подивилася на ліхтар і знову зачарувалась кружлянням сніжинок на фоні оранжевого кольору. згадала, як одного нового року, певно 2015, ми йшли вуличками Львова і я вперше звернула на цю картину увагу. я була настільки захоплена, що не могла відірвати свого погляду з ліхтарів. старовинні розкішні львівські будинки гармонійно доповнювали цю атмосферу, і у моїй голові чомусь почала грати пісня Яна Тірсена з фільму ' Амелі '. Я була неначе в казці, це було неймовірне видовище.

з цих пір я завжди не можу відірватися від розглядування снігу на фоні ліхтариків.

сьогодні ще був дуже красивий захід сонця. воно було велике і надзвичайно червоне, навіть не знаю, з чим порівняти його колір. шкода, що через нереально брудне і запацане вікно маршрутки я так і не змогла повністю насолодитися ним.

а загалом, 24-25 лютого я приїхала в Київ до Маші в гості. Там я познайомилася з її подругою і сусідкою Мариною. дуже світла і позитивна дівчинка)

ми поїхали на контрактову площу на колесо огляду, але воно відкривалось  лише з другої години:с і ми пішли в арома каву переседіти годинку. я спробувала каву з перцем - вона була дійсно spicy:D

ми потрапили на коло, заплатил за нього 100 гривень за одне коло :hushed:

дівчата були надто ��ід враженнями від висоти тому я щось мало запам'ятала з цього підняття ) думаю, що ввечері набагато видовищніше кататися

потім пішли в Китайській привіт де я спробувала личинок 🙄:sweat_smile:

вони були пусті всередині ( ахахаха як і більшість цьогочасних людей) , а може і ні, і смажені в якомусь дуже гострому соусі. смак цікавий і незвичний )

найбільший треш почався в караоке. мало того, що воно мені взагалі не сподобалося, так ще й Марина у спробі обійняти мене, випадково попала мені пальцем в око і.... attention!...вийняла мені лінзу. не знаю, чи це вже її вийняла я, коли терла око, але суть в тому, що я залишилась піратом. і я в сльозах з дівчатами в самому розпалі вечора пішли додому  

[kapitan-enot]

[kapitan-enot]

Давненько мене тут не було :) Хочеться розповісти про літо. Все,як завжди, вийшло не так,як планувала я. Хотілось піти на роботу, але ж мама ніі, їдь додому,тут купа роботи... Ну так ось, після сесії ми відразу поїхали в Славсько, святкувати закінчення 2 курсу :) Було все класно, але ці бухаловкі заведуть мене в могилу ахаха. Далі Київ..У Анюти та Арсена народилося крихітне чудо - Даяна :) Далі дім..Скучно, на озерах майже не були, все дома, дуже рідко виходили гуляти,але то таке.))  Розбавило цю всю мряку Файне місто Тернопіль!)) Воу воу,єа єа))  я хотіла відчути себе супер класною туристкою, і тому купила свій спальник та величезний туристичний рюкзак. Впиріщило нас їхати в 5 ранку. Погодка була жахлива :( Усі пригоди почались з того, як Рома ��айшов в автобус і не намацав свого гаманця :D . Станція Кременець. Нас нарешті випустили в туалет аххаа. Заходить Рома і ложить монетку,схожу на 5 копійок. Бабуля:що це? - то цінний метал. АХХАХА замість того ,щоб попросити 2 гривні, він кинув 5 злотих)  от ми й в Тернополі. з тим усім грузом ми вирішили прогулятись по місту, бо повинні були дочекатись хлопця,який мав продати нам квитки) ну, прогулялись ми до озера, змучились, змерзли , і пішли назад. По дорозі об*їли бідолаг кришнаїтів . Але печенько дійсно не просте, а таке, що втамовує голод))) дібрались ми до  аеропорту. але ж потрапити на територію юез квиточка ми не можемо!((( ще й як на зло, той хлопець запізнювався. тому ми розвели палатку і чекали як бомжі))) але на території поселитись теж не могли,бо вічно виганяли нас(  найільше то мені сподобався дєд Тіхон,який так вижарював ті барабани,що усі боялись,аби він інфаркту не прихопив ;))) але холодно по ночах було пипець..і це 5 годинне чекання теплого душу.. далі Грядаа, караоке ахах потім була Наталіна дача,вже як традиція ;) наші зйомки патімейкера, перший шашлик- баби не безрукі створіння, саміі себе прогодують) тільки Ната дупорука,бо перевернула шашлик!  Ііііі поїздка в Туреччину-Анталію-Сіде-Кізалаач :) нові знайомства, бочаааа -Ваня , Марко і Саша ахаха :) моє згоріле тіло. нестерпна спека з височенною вологістю. спів в мечетях о 5 ранку ;)

[kapitan-enot]

Нарешті сіла сюди знову відчитатись)) Ахаха через рік ;) Перша сесія пройшла під змішаними враженнями...Ніби й дуже важко, витрачала багато часу, спала по 2-3 години...проте від результатів приємно здивована - 1 трійка, 1 четвірка , все інше - п`ятірки)  25.12.2015 ще приїхала в Любомль, потрапити на шкільну новорічну дискотеку) Трішки була засмучена - вчителі зустріли тебе так, ніби перший раз бачили,або не хотіли тебе бачити..лише Іван Адамович як завжди залишався привітним і танцював з нами :)  А дискотека вже не та:не та музика, якісь малі, невідомі люди, до яких навіть не притусуєшся..як казала мама - вже пройшов рік ностальгії, все інше - вже не те..але все одно якось сумно на душі( 26.12.2015 - 19річчя Натальохи)) Були в баньці в Соколі) Подарували цукерки Берті Ботс з Гарі Поттера..це було щось, смаки з землею, черв*яком,тухлим яйцем, блювотою...потім поїхали до Наталі додому..фільм, нічні гадання, розмови..як я за цим сумувала.;( До речі, На Юліному дні народженні Танюшка нагадала мені лише одну дитину - хлопчика, а от Маша нагадала взагалі 0 дітей ��_О =( А ще Аня хіромантила на наших руках, і вот, в мене 2 кохання, і в одному є діти)) також в мене довга життєва лінія, і довга лінія творчості)) 30.12.2015 - здали філософію..ахах як то було..як я Софі витягувала бомбу..жах, але добре,що все провернулось)) і після того пішли до мене на квартиру!) Дуже класно посиділи, так атмосферно, майже всі одногрупники були разом..саме в такі моменти краще знайомишся з людьми..а давно пора, 1.5 роки вже разом як не як)) 31.12.2015 - приїхала додому..нарядила ялиночку та й взагалі зал..ну і збиралась на НР) Святкували в Славіка Хеленюка..Класна компанія, гарно проводенний час, ніхто не набухався до втрати пульсу, чому дуже рада..поспівали караоке ,посмілись..ну все як має бути) 02.12.2016 - зібрались до Натальохи на фільм  Superнянь2, класний, тепер селфі палку називатимемо - палка-знімалка..а в Маши з`явилась нова кличка - Камедончик,ахах і літаюча рука з парашута xDDD 03.12.2016 - поїхали до Славіка на сажавку, кататись на коньках)) Мої бідні колінця (((( 04.12.2016 -  зібрались з Однокласниками..дуже файно посиділи, теж за цим скучила :( Чекаємо Різдва і зустрічі з Санівною)

[kapitan-enot]

Фух..довгенько я сюди не писала. Шкода,хотілося б писати хоча б 1 раз на тиждень,а тут така перерва в цілих три.. Ну що ж зробиш,не було то часу,то можливості..Була в гостях у мене мама, ходили до окуліста - поставили мені неприємний діагноз..зате замовили нові окуляри..дуже дорогі,але виглядають дуже класно. 04.12.15 поїхали в Київ ,писати 日本語野力試験. Погуляли файно, находили багато-багато ;) Але тест завалили...ну якщо не весь,то деякі його частини) Зате нарешті облазили Київ, не повністю,звісно, але побачила багато. Особливо мене вразив своєю пишністю і незрівнянністю КНУ та його модерно-футуристичний парк :)

10.12.2015. День народження Юлі Чалайдюк) Подарували їй тортик у вигляді американського прапора,кружечку з нашими побажаннями і солодощі) Руля нарешті зробив їй пропозицію ;))  Гадали на дітей.. У мене буде лише 1 хлопчик ;( Перевіримо,наскільки це правда..

З 12 на 13 гадала на АНдрія...ну як гадала, поклала бумажки з іменами під подушуку...минулого разу нащупала Богдана, цього разу - Антона. Ахаха. Що ж буде правдою?

13.12.2015- неділя..просиділа цілі вихідні у Львові, пишучи то програмування,то готуюсь до країнознавства. З цього понеділка починаються найгірші 3 тижні в моєму житті - передсесійний тиждень,та 14 днів сесії. Аж сльози на очах виступають. Легше би вже було вбитись. Ще ж ніби нічого не почалося, а я вже не маю сил, і все мене завдобало.. Ну що ж,напишу,певно,вже після Нового Року, якщо до нього доживу, а зараз треба йти, й зубрити філософію..

[kapitan-enot]

Зараз якісь напружені дні почались...і не дарма, скоро ж сесія @_@. Навряд чи є потреба сюди писати так часто, оскільки в моєму житті якісь цікаві події трапляються рідко) Але загалом.. Їдучи додому, помітила таке графіті “Згадай мамин голос”. І що найбільше мене вразило, так це те,що я не могла його згадати! В голові поставали різні голоси моїх рідних, друзів, знайомих,які я могла чітко відтворити і чути..а от мамин - ніяк. Того ж вечора вона мені дзвонила, і ніби я чітко вслухалась, проте після розмови я знову не могла пригадати.. Для себе я зробила такий висновок, що це ,скоріше за все, через те, що у нас дуже подібні голоси..проте ми цього не можемо почути, тим паче усвідомити.. Дн Марти Микласевич..14.11.15 І сміх і гріх, одним словом) Довге возіння і ходіння  з банальним подарунком..і в результаті все одно вийшла якась маячня..Ну і загалом 22 хімічних досліди були лишніми..я це неодноразово казала ><. Добре,що  я хоча б ніде не загубилась,а дісталась ціла і неушкоджена. Походу всі веселощі я пропустила, через те,що на автопілоті пішла спати. Ну й грець з ним, зате я ніби виспалась) Вівторок 17.11.15 - день студента , який я дууже цікаво  продуктивно провела - за переписуванням безглуздої і навряд чи потрібної лекції з теорії ймовірності.  Середа 18.11.15 - настав той день,коли ми,бідні студенти філоложки і філологині пішли на конкурс української мови Петра Яцика. Була присутня Фаріон Ірина,яка сказала вступне слово,яке мені сподобалось. Вона сказала, що це нормально, коли ти чогось не знаєш, бо якщо стверджують, що знають все ідеально - то треба тікати від таких людей,бо в них хворе(? точно не пам`ятаю точного слова) его, що ми всі тут для того, щоб вчитись, бо лише роблячи помилки, ти усвідомлюєш, на чому треба наголосити увагу і попрацювати краще. Також процитувала  Сократа - “Я знаю,що нічого не знаю”. Цим вона мене більш-менш втішила та розслабила.  Стосовно завдань - то я ще раз переконалась, що твори - це не моє. А ще не моє це фразеологізми та іншомовні слова. Слова,як : дилетант, тривіальний, маргінальний, адепт,рецидив і тп))))) Зараз четвер, 19.11.15....сиджу,ніяк не можу змусити себе писати дискретку, хоча розумію,що потім буду матюкати себе за це((((