johnwalkstone

[johnwalkstone]

Доки всі в моєму чудовому інфопросторі в тві обговорюють (та справедливо пищать на) трейлер Hades II, який показали на ��ьогорічній The Game Awards, я, як людина, яка не грала в оригінал, мушу радіти іншим речам.

І я не розчарований. Окрім того, що я чекаю, коли матиму змогу пограти в новеньку-свіженьку-ремастернуту Dead Space, тепер я чекатиму ще й на нову гру Кена Лівайна.

Так само як The Callisto Protocol виглядає ідейною (та атмосферною) спадкоємицею тої самої DS, Judas виглядає як продовження найкращих традицій BioShock. І сука, я в захваті!!!

[johnwalkstone]

Продовжимо. День п'ятий.

5. Джаспер Фахей (Six of Crows & Crooked Kingdom)

Джаспер — улюбленець з Шістки НЕОЧІКУВАНО тому, що в нього найменше психологічних проблем. Він веселий, красивий, харизматичний, легкий і, часто, дуже смішний. І отак виграючи на контрасті з іншими, він приваблює.

Окрім того, СПОЙЛЕР, пара Джаспер/Вілан — також моя улюблена. Бо Ніна і Матаяс ніяк не можуть визначитися, хочуть вони одне одного прибити важкою ломакою чи закохати до напівсмерті, а Каз і Інеж — дуже травмовані коти, які і себе-то самих не завжди можуть знайти.

На цьому тлі легкий, я нагадаю, Джаспер ідеально вписується зі своїми удавано жартівливими почуттями до Вілан. Ну і Вілан котичок, тому я повністю підтримую їхній вибір на користь одне одного.

На прекрасному арті @wingedcorgi команда зліва направо і згори донизу: Каз, Інеж, Джаспер, Вілан, Ніна, Матаяс.

i got prompts for 4/6 of the crow children so i figured i might as well make a full  set. i haven’t finished crooked kingdom yet so i’ve pretty much used exlusively @perhapsarat‘s soc comics for reference to avoid spoilers, go check them out if you haven’t!

[johnwalkstone]

Перший розділ фф аут нау!

🍺 "Три Дні Потому" 🍺 рейтинг: М // тв: графічне насилля // жанр: містичний детектив, фантастика // фд: Доктор Хто & Надприродне // персонажі: Десятий Доктор, Сем та Дін Вінчестери // кат: джен

... - Благаю, Чопере, Іґґі Поп тут уже всіх задовбав! – відчайдушно крикнула власниця на інший кінець величенької зали.

Завдяки мультинаціональному натовпу, ��ізьбленим дубовим столам, які більше пасували б лондонському читацькому клубу, ніж генделику у глибині Луїзіани, трьом ампірним колонам, що височіли посеред приміщення і бачили за своє довге життя дротики, фотографії постійних клієнтів, слину, кров і безліч інших, ще менш приємних слідів людської присутності, класичні люстри, деякі з яких трималися лише на чесному слові Арабелли, що рано чи пізно (радше пізно) вона їх особисто полагодить, незліченній кількості пляшок пива, бренді, текіли, абсенту, ба навіть саке та метакси, розбитих і цілих, повних і вицмулених дощенту, - завдяки усьому цьому розмаю елементів, які, проте, дивовижним чином органічно поєднувалися між собою, звук її голосу, відбившись від картин зі степовими вовками, що бігли навздогін за рибами фуґу, доніс до чутливого слуху Стіві тільки два слова: «Іґґі Поп». На що він відповів:

- Звісно, сонечко! Вже вмикаю! – дарма сподіваючись, що вона почує кожне слово. - Клянуся, я його прикандичу колись, - не розчувши нічого, крім тих самих гітарних акордів уп’яте, Арабелла поскаржилася випадковому відвідувачу...

Буду радий всім, кому сподобалося (прочитати і поставити кудосю) і всім, кому не сподобалося (прочитати і заплювати мене в коментах) на ао3. 💛💙

[johnwalkstone]

Крашфест, день четвертий.

4. Раві Чакрабарті (iZombie)

Про Раві не хочеться говорити. Про Раві — це обнімати, гріти, вислуховувати і чути, допомагати, радити, розраджувати, бачити і вирішувати, теревенити, чаювати, розуміти, снідати, обідати, вечеряти, гуляти, стрибати, ревіти, плакати, розслідувати, розтинати, досліджувати, мізкувати (ба-дум-тсс), бігти, пояснювати, зацікавлювати, втомлювати (іноді), приходити невчасно (шкода), обожнювати, надягати, знімати, знов обнімати.

Будь-яке з цих дієслів і всі водночас — подумки вживати! Але не говорити.

Бо Раві — солодкий котик. А про таких людей не треба говорити. Їх треба любити.

І я люблю.

[johnwalkstone]

Крашфест, день третій.

3. Олівія Мур (iZombie)

Не знаю, хто мені подобається більше: Лів Мур чи Роуз МакАйвер в ролі Лів Мур.

Олівія – головна героїня серіалу «яЗомбі»: звичайна собі дівчина, що навчалася на патологоанатомку, мала нареченого, друзів і решту принад стандартного студентського життя. Та одної ночі, на вечірці, куди її запросили, вона померла – щоб повернутися.

З тих пір дієта Лів обов'язково містить мізки. Отак, з'їдаючи когось, вона на деякий час отримує риси характеру тої людини, часто ще й цілковито перевтілюючись ззовні.

Сама по собі, хоча й холодна (ба-дум-тсс), дівчина все ще чудова подруга та крута детективка – власне, її здібність до переймання спогадів і емоцій відіграє в розслідуваннях чималу роль. Періодично Лів переключається в, цитую, «супер-зомбі режим»: бойову, атакуючу подобу, яка прокидається, якщо не пригнічувати голод свіжими мізками.

Вона щира, смішна (in a good way), розумна, і радо приходить на допомогу. 😎 Це, загалом, банальні характеристики, тому, на противагу, Лів постійно рефлексує щодо нового способу (не)життя, гарчить на все живе, коли голодує з тих чи інших причин, під деякими мізками веде себе настільки по-сучому, що я дивився з виразом обличчя: «вау, це неймовірно ху*овий вчинок! 🥰».

Ясно, що, якби не акторка Роуз МакАйвер, цей персонаж був би не таким яскравим. Але суміш Роуз+Лів+Раві – вогненна!

[johnwalkstone]

Крашфест, день другий.

2. Клара Освін Освальд (Doctor Who)

Неможлива дівчина стала для мене найканонічнішою супутницею Доктора. Гадаю, окрім її особистих якостей, це пояснюється тим, що найбільше часу вона провела (в подорожах та на екрані) з найканонічнішим Доктором. Взаємодія її пожиттєвої легкості, яку ой як нелегко зламати, так ідеально поєднується з похмурістю героя Пітера [Брови] Капальді, що годі і уявити когось, хто доповнював би Володаря Часу вдаліше.

Але неправильно і якось трохи по-сексистськи було б говорити про Клару лише як про «доповнення» характеру Діда з будки. Це не так. Міс Освальд цілком повноцінно себе почуває і без ТАРДІС та її капітана: вона будує особисте життя (не дуже вдало, правда, дякувати Доктору), вона знайшла собі базовану роботу вчительки англійської мови та літератури, вона загалом існує як людина та персонаж окремо від Доктора. Ну, як і він, в принципі.

Я згоден, що приблизно те саме можна сказати про будь-кого з компаньйонів та компаньйонок. Окрім Роуз, звісно, бо Роуз... Забули 🤦🏻‍♂️.

У Клари є те головне, що відрізняє її від інших: характер. Якщо вглядітися, вона увібрала в собі найкраще від усіх: рішучість і хоробрість Донни, вмілу саркастичність Марти, загальну душевність і милоту Пондів та, прости господи, романтичну лінію з Доком (дякую, що коротку) від Роуз. І якимось надприроднім чином суміш вийшла настільки вдалою, що, як я й сказав, Клара для мене – ідеальна супутниця Доктора. Справді, неможлива дівчина.

А ще — я, нарешті, зверну увагу на величезного слона в кімнаті, — Клара дуже приваблива. От вписується в усі мої розуміння про прекрасне.

Та є одна річ, яку я ненавиджу, що пов'язана з міс Освальд. Це довбана бл*ть Face the Raven. Вона роз'їб*ла мене один раз тоді, коли я побачив її вперше, і ця рана не загоїлася досі.

Отаке.

[johnwalkstone]

Учора склав список всіх персонажів та персонажок, яких розцінюю як «crush». Власне, оголошую Крашфест і перший його день.

1. 💙 ДОКТОР 💙 (Doctor Who)

Буквально персонаж, з яким я зростав. Доктор для мене – це універсальний герой. Я можу дивитися на його пригоди, коли мені сумно, весело, закохано, горні, апатично, холерно, – він всякий. Буде на кожного і кожну. Madman with a blue box. Харизматичний Докта. З величезним серцем. ❤️

Нижче – про улюблені його втілення.

Четвертий Доктор – людина-шарф. Я зовсім мало його знаю, але саме з нього я почав знайомство з класикою, тож він дуже важливий. Окрім того, у Бейкера в цій ролі такий вайб доброго дядечка, шо як тут встояти взагалі?

Десятий Доктор – краш на всі часи. Ця ваша синя будка і пригоди – це, звісно, дуже круто (дуже круто), але саме перформанс Теннанта, який, на щастя, втримався в шоу аж на три сезони, закохав мене у саме персонажа остаточно. Тому так. Це мій головний краш ✨ЕВЕР✨.

Одинадцятий Доктор – невимовний добряк. Я можу помилятися, але з жодним іншим із сучасних втілень Доктора не було стільки серій про дітей та підлітків. В цьому його безперечна незамінність: Одинадцятий дуже затишний і теплий до маленьких людей; можна навіть сказати, що він з ними на одній хвилі. Дуже ціную його за це – вірніше, моє внутрішнє дитятко таке: «о так, це мій герой».

Дванадцятий Доктор – ідеальний Доктор. Персонально для мене саме Пітер Капальді зумів показати усю складність характеру, яку очікуєш від істоти, якій під 1000 років. Суворий, цинічний, геніальний, розпатланий (в подальших сезонах), при тому іноді проявляє той-таки вайб доброго дядечка (ЯК?!), і невимовно, собака така, гарний! Доктор, на якого ми не заслуговували.

Тринадцята інкарнація, на жаль, не увійшла до списку моїх улюблених версій, адже сценаристи вбили увесь її величезний потенціял. Що є сумно.