ilyusya - Tumblr blog

ilyusya · 1 year

Text

She like women i like her women

hehehe they're kissing in a lesbian way

23 notes · View notes

ilyusya · 1 year

Text

he's just cat

5 notes · View notes

ilyusya · 1 year

Text

16 notes · View notes

ilyusya · 1 year

Text

惹かれ逢って存在

綴るセカイ共鳴らせたなら

ねぇこのままでままでいられるかな

Mizuki is such a cutie I love them with all my heart fr. also I'm pretty sure they do taste like cotton candy 💕

6 notes · View notes

ilyusya · 1 year

Text

i love her so much

18 notes · View notes

ilyusya · 1 year

Text

Мої думки не мають кінця і їх абсурд не має кінця. Але ти продовжуєш казати мені і перенеправляти мої думки, наче ти одна із тих, хто працює в моїй голові, продовжуючи щодня казати мені одне важливе для мене слово. Але я завжди забуваю його. Як думаєш, мій мозок змагається з тобою? Невже за мене? Але ти знаєш, знаєш, що я і мої думки - це різне. Ти ж знаєш, що ми вороги, які до кінця моїх днів будуть вбивати мене. Ти на моїй стороні, чи не так? Чи не так? будь ласка, не вбивай мене після того, як вбила мої думки.

0 notes

ilyusya · 1 year

Text

I support Nancy's rights but more importantly I support Nancy's wrongs.

25 notes · View notes

ilyusya · 1 year

Text

Frances!

45 notes · View notes

ilyusya · 1 year

Text

given ost

Ацуші знову дивиться на місце, де раніше існував з Акутаґавою. Ця маленька квартирка була найкомфортнішою домівкою для Накаджіми за все його життя. Ранкові обійми з партнером, спільний сніданок, взаємодопомога і багато поцілунків, які так обожнював Рюноске. Миті з ним такі теплі і наповнені музикою.

Ацуші з усмішкою згадує старі дні, коли випадково натрапляє на фотографію свого партнера, хоч йому і доводиться витиратися сльози після цього. Бо навіть через фотографію він може відчути ніжний дотик Акутаґави, його усмішку та його почуття. Але фотографію завжди доводилося відкласти і повернутися до своїх справ, бути одному.

І Ацуші все змирився, що у всьому буде шукати його. В матеріальних чи духовних речах, в інших людях чи в собі.

І йти зараз по вулиці одному, бачити величезний натовп людей і на мить відчути легкий дотик до свого волося. Так акуратно, як це робив Акутаґава. Він завжди торкався Накаджиму так, щоб не налякати, хоч хлопець більше не боявся.

Пальці Рюноске згадуються як щось янгольське, хоча, звісно, цього хлопця янголом не назовеш. Але, не дивлячись на те, що Акутаґава завжди характеризував себе як ''чисту злість'', він справді був хорошою людиною, яка запам'яталася не лише Ацуші.

І голову знову крутить від думок, коли кожен день щось нагадує Рюноске. Бо кров ніколи ще не була такою лякаючою. Тому, що молитва за упокій настільки гидка, що він неї тягне блювати. Бо красивої смерті не буває.

Вмерти за іншого благодушно, але, може, це тільки Ацуші вважає свого хлопчика благодушним.

Бо набагато благодушніше вижити заради іншого.

Натовп повільно розходиться, а руки Рюноске зникають з волося Накаджіми і знову вітер стає жорстким і гучним. Знову можна відчути метушню людей навкруги і шкодувати, що більше ніколи не відчуєш метушню Акутаґави.

#bsd #укртамблер

8 notes · View notes

ilyusya · 1 year

Text

just Say

19 notes · View notes

ilyusya · 1 year

Text

Ці двоє схожі. Настільки схожі бажанням жити, що вампір просто хоче забрати це бажання. Воно наче золото, що відбиває проміння сонця – оманливе, привабливе.

https://archiveofourown.org/works/48532387

7 notes · View notes

ilyusya · 1 year

Text

— Тео, прибери ніж, це дитина.

зеленоока капітанша втомлено намотувала біляву прядку на палець, іншою рукою тримаючи трубку. з неї валив сивий дим, частково ховаючи власницю корабля від очей переляканих полонених.

— а ще це ворожий шпигун, Кіаро. — прохолодно кинула руда і на мить гостро примружила бурштинові очі.

біла стрічка змією впліталась у пухнасте полум'я волосся трохи нижче плечей. на обличчі відьми розквітав цинічний оскал, і зв'язаний перед нею хлопчисько здригнувся від жаху в спробах відповзти якомога далі. навколо дівчини вмить спалахнув блідо-червоний серпанок, і примарні щупальця притиснули дитинча до підлоги трюму.

— поворухнешся ще раз і страждати перед смертю доведеться довше. — брови її показово вигнулись у виразі жалю, проте губи жорстко стиснулись у кровожерливій посмішці.

— Тео.

серпанок розчинився без сліду. плечі відьми ледь помітно напружились.

— я сказала відійди від дитини.

Теодосія тихо зітхнула і різко підвелась, налякавши інших схоплених шпигунів. було б корисно частіше перевіряти нових членів екіпажу.

— невже пропонуєш просто відпустити їх? — дівчина намагалась приховати розчарування, та її голос ніколи не вмів брехати. тільки не Кіарі.

— чого б це? — легко відгукнулась капітанша і посміхнулася вперше з моменту, коли вони ввійшли сюди.

по шкірі Теодосії пробігли мурахи. дурне передчуття.

білява відштовхнулась від ящику з такелажем і плавно направилась до зрадників. тонкі пальці на ходу витягнули з кріплень портупеї маленький ніж з гравіюванням двох лисиць.

— Кіаро...

— тихенько, мила. крові буде небагато, обіцяю.

відьма зітхнула і звук цей був просякнутий відчаєм.

— то ти заборонила мені щось робити, бо сама хотіла...

— сьогодні моя черга, пам'ятаєш? — з губ капітанши зірвався мелодійний смішок, ніби вони зараз обговорювали улюблені страви, а не катування ворогів.

Тео важко сковтнула, роблячи півкроку назад. відьма більше нікого і нічого не боялась. окрім втрати сенсу існування... і Кіари.

демон може визнати тільки сильнішого й жорстокішого демона.

5 notes · View notes

ilyusya · 1 year

Text

Моя бесті знову з артом!!!!!!

tw: gore!!!