god-in-the-weekend

[god-in-the-weekend]

Хедканон: у сучасності напівкровки читають і набирають смс-ки по десять хвилин, через свою дислексію. Усі літери просто роз'їзджаються на екрані.

Тому вони обирають для зв'язку дзвінки.

[god-in-the-weekend]

Нещодавно мені на думку спало, що чудовиська відрізняють напівкровок по запаху, і, напевно, кожна дитина має свій особливий аромат, пов'язаний з божественним батьком чи матір'ю.

І ось, що я думаю: Персі пахне рибою. Не океаном, а рибою, тому що то неорігінально. Та й вибирається із неприємностей, як та слизька тюлька чи корась.

Аннабет, напевно пахне, як від старої книжки. Знаєте, коли приходиш в бібліотеку і бачиш потріпаний життям фоліант, відкриваєш його - і відчуваєш ці сторінки.

Джейсон тхне, як пожжене дерево. Бо він, я впевнена, спалив блискавкою не однин дуб.

Ніко - це гранат, і ви мене не переконаєте.

Вілл пахне спиртом. Він не п'є, він людей лікує і дізенфікує все що можно.

Пайпер пахне люксовим автосалоном. Тому що, чому б і ні?

Лео - машинне масло і железо, я сподіваюся, пояснювати не треба.

Хейзел пахне шляхтою: камінням, мінералами, трохи сиріст'ю.

Френк порохом, бо він дитина Марса, дитина війни, а яка війна ��ез пороху?

Рейна, напевно, пахне травою. Чомусь це моя перша асоціація.

(З останніми трьома я знайома поки що лише із фанфиків, бо я тільки що почала "Сина Нептуна")

[god-in-the-weekend]

Гаразд, учора я прочитала один фанфік, і там була така фраза: "Богам все одно на своїх дітей" і що я хочу сказати щодо цього.

Дісклеймер: я прочитала усю серію "Персі Джексон і олімпійці" і нещодавно лише закінчила "Зниклий герой", тому я суджу і приводжу в приклад лише те, що я читала.

1) Перше, що мені прийшло на думку після цього висловлювання, це коли Аїд пішов воювати разом із своїми братами та іншими богами, через Ніко. На початку тієї глави, він категорично проти втручатися, кличе до себе Діметру, і хоче залишити там і сина (і Персі). І ніхто йому не заперечував. Окрім ді Анджело. Саме Ніко та його слова змусили думати інакше, і все ж таки піти воювати. Ви вважаєте, що хто-небудь інший зміг би так само переконати Аїда? На мою думку, ніхто інший.

2) Я нагадаю, що Зевс король. І для його дітей це не тільки не небезпечно, але і боляче у моральному плані, бо він не може майже ніяк приділяти їм увагу, як інші боги. Але, не дивлячись на це, він допоміг Джейсону у битві із титаном, та врятував Талію, перетворивши її на дерево. До нього дуже сильно причіпляються, через його правління, але він ��се одно намагається хоч як-небудь показати своїм дітям, що йому не байдуже. (Я його не виправдовую, він тий ще негодій і сволота, але не така безчоловічна, щоб зовсім забути і не турбуватися про своїх дітей)

3) Гефест і Афродіта, які порушили наказ Зевсу і прийшли допомогти Лео та Пайпер. Це було насправді дуже важливо.

4) Гермес, який прохав Персі хоча б спробувати витягнути Луку з ненависті до богів. Він розумів, що це майже неможливо, але все одно мав надію, що Персі зможе щось зробить.

Богам не все одно на своїх дітей. Просто вони теж роблять помилки: найбільша з них, що вони все ж таки вирішились на цих нових маленьких напівкровок, знаючи на яка доля на них чекає.

[god-in-the-weekend]

Хедканон: Ніко ді Анджело заплітає собі два колоски і виглядатиме як ельф. Той самий, який насміхається та жалить направо та налево, злодій з харизмою, та усі мріють про нього. Ось це Ніко із колосками.

Вілл-головний-фанат-Ніко-Солас: я помру від замирання серця, якщо він буде так ходити частіше

[god-in-the-weekend]

Окей, Вілл Солас та Ніко ді Анджело: я впевнена, що ця парочка - це злібний саркастичний дует, який обожнюю принижувати (по-дружньому) усіх і вся, а особливо Персі. Вони зд��ються дуже різними, але обидві їх історії наповнені болем та втратами у досить ранньому віці. Жартівливий буллінг - це їх улюблена розбава - доводити людей (і богів:) ) до ручки. Вони такі чудові говнюки!

:)