collectionarium - Tumblr blog

[collectionarium]

Вулиця Василя Жданкіна

Зараз, коли я пишу ці рядки, Кременецька міська рада розглядає питання про присвоєння імені Василя Жданкіна одній з вулиць Кременця. Дуже хочу, щоб вони ухвалили це рішення. Хоча б з огляду на дивовижну колядку «Народився Бог на санях», яку створив Василь, і яка давно вже стала народною, бо ж співають її і діти малі, і ченці та церковні хори, і ми, грішні, і ангели в небі співають, дослухаючись…

[collectionarium]

Бібліофагія

Замість тішитися текстами як вистояним, коштовним вином – текстами насправді добрими, а не виготовленим на продаж запопадливими до вимог тлуму письмаками, – їх продукують і пожирають сотнями. Але через те, що тексти ті одноразового вжитку, ними ніколи не вдається насититися досхочу. Ця вода не перетворюється на вино, а читання не стає весіллям розуму і душі, як занурення в твори святого Томи…

[collectionarium]

Сердечні подяки благодійникам

Закінчується рік, сьогодні вже й Різдво, хочу щиро подякувати своїм благодійникам, які доброзичливими й безкорисливими пожертвами допомогли утримувати обслуговування мого блогу, здійснити оплату домена й хостингу.

А це: Коберник Ірина Василівна Морозов Віктор Євгенович Кальной Дмитро Віталійович

Хай ваші гроші повернуться вам сторицею!

Будьте щасливі й веселі в Новому році! Веселих свят!

[collectionarium]

Тихий грудень

* * * Слова і речі, вечір і сова, Цитрина пахне, чай парує свіжий, Цей тихий грудень, ці поля безсніжні – Немов душа, праюна і жива.

Усе намарно. Отже, так бува: Покинувши Господень дім поспішно, Ми сміло падаєм у прірву ніжну, Гадаючи, що це потрібно вам.

Але, брудну і дику вчувши мову, Побачивши, що ви готові знову Дитину й ангела безжурного звести, –

Вертаємо з одвічного Содому, Який уже…

[collectionarium]

Срібне поле

* * *

сутінковими птахами

поросла твоя мила і втрачена назва

музика ледве засніжена

за теплими мурами сліз

  тамуючи землю і світло

погляньмо на поле срібне

теплим небом налите по вінця

темним небом наповнене вщерть

  дощ повився мов дикий сідий виноград

моя смертонько мила я плачу

коли трохи ущухне твердий листопад

коли попіл ущухне кого ми побачим

і кому ми пробачимо щó

світанковими назвами? –

[collectionarium]

Ненависні дні

Наблизилися впритул і стали два ненависні дні. 2 листопада, день, коли московські війська дотла спалили Батурин. Після того України більше не було. Були тільки перевертні і холуї, маса німотного населення, викажчики, зрадники, стукачі… Були упокорені. 3 листопада, день коли комуністи розстріляли Миколу Зерова і багатьох інших інтелектуалів. Похмурі, прокляті дні, переповнені пітьмою і свинцем,…

[collectionarium]

В очікуванні Різдва Ігореві Римаруку Різдвяна ніч, убогий ангел, ситі і байдужі пастухи, які розважаються переглядом еротичного фільму; до неможливості потворно перекладена Біблія, моторошні друкарські помилки, дика мова літургії.

[collectionarium]

Приватна історія опору

Коли ти прокидаєшся до життя в тоталітарній державі, сповнений сил, завзяття й бажання творити, то одного небуденного дня неодмінно мусиш помітити, що місця для тебе – отакого, який ти є, – законами й устроєм цієї держави не передбачено. Ба більше, саме таких, як ти, вона прагне витіснити з усіх полів, де можлива самореалізація, випхати на якомога віддаленіші суспільні маргінеси і якщо не…

[collectionarium]

Літо

* * *

Літо удвох із метеликом Летить у мою хату. Частую його небилицями – Це все, чим багатий.

Сидить воно на ліжку, Звісивши голову й ноги. Недовірливо слуха про осінь, Довірливо – про Бога.

26. VI. 1983

[collectionarium]

Червень летить блискавично Червень летить блискавично; тихо й невидимо зріє Громоподібне мовчання у хмарі блакитних ірисів. Чорний муравлик завмер біля тіла бджоли неживої, - Істин шляхетних четвірку зрить нині крихітний принц.

[collectionarium]

Прийдуть, як віщий сон, іриси сині...

Прийдуть, як віщий сон, іриси сині…

                                                                 Богдані МатіяшПрийдуть, як віщий сон, іриси сині, торкнуться там, де риси навісні, де ліній долі ніжне павутиння заплуталось безбожно навесні. І галактичний пил над головою, і лон глибоких золотий пилок відіб’ються солоною луною закушених, мов губи, пелюсток, і заполонять сад священні гами роси, нанизаної на твоє ім’я, так…

[collectionarium]

Батько

 Вілій Москалець

Сьогодні моєму батькові могло би виповнитися 92 роки…

1

Щоранку я прокидаюся, вмикаю комп’ютер і йду заварювати чай. Після чаю відкриваю FocusWriter, один з найпростіших текстових редакторів, що сприяє зосередженій роботі, вдягаю навушники з записом голосу струмка або дощу – і вирушаю в письмо. Я не перевіряю електронної пошти, не вмикаю мобільного телефона, взагалі не…

[collectionarium]

Моя кохана спить...

Моя кохана спить…

* * * Моя кохана спить, а за вікном Сади стоять, облиті молоком. І губи її ніжні, навісні До себе посміхаються вві сні.

А ніч тече, прозора і легка, Ледь світиться у темряві рука. На голому смаглявому плечі – Слід кольору багряної парчі.

[collectionarium]

Вибрані твори Костянтина Москальця. Незабаром у книгарнях

[collectionarium]

Великий Піст

У сьогоднішньому світі панує така розв’язність і вседозволеність, що тільки одиниці можуть зрозуміти цінність утримання і самообмеження.

Але не втрачаймо надії. Можливо, слова Германа Гессе зі вступу до “Гри в бісер” таки виявляться пророчими:

  “Люди слухали лекції про поетів, творів яких вони ніколи не читали й не думали читати, дивилися діапозитиви і, так само, як тоді, коли поглинали…

[collectionarium]

Остання зима

    Остання зима і сумні сажотруси Полюють на птахів червоних як жар Порожні двори я все більше боюся Що білу пожежу не спиниш на жаль На жаль остання зима Тонкого світла час Я піду але ти співай Ти ще встигнеш давай Я бачу повсюди зачинені двері І хочу довідатись де я живу Але сажотруси псують мені нерви І я дістаю нетутешню траву

[collectionarium]

В моїм початку - мій кінець

В моїм початку – мій кінець

Спалити Золотий Храм – це спроба зруйнувати стіну між спогляданням і творчістю, між vita contemplativa та vita activa. Згарище, сам процес палання – так само творчий, духовний акт, який дорівнює творчому актові спорудження Храму. Це акти, які стоять в одному суцільному ряду. Палаючий Храм – це пелюстка троянди з другого боку. П’ять віків історії Храму й одна ніч його горіння тотожні. Кінець…