affinapalada-blog - Tumblr blog

[affinapalada-blog]

Одна зі складових моєї роботи є виготовлення весільних фотокниг 👰📘 Вони прийшли на зміну альбомам з друкованими фотографіями, які могли порватись або загубитись 😯 З фотокнигами про це можна забути ☝та й виглядає вона естетичніше😍 Почну з початку 🔸всі макети виготовляю в фотошопі* потрібно користуватись інструкцією, що подається на сайті фірми, де друкуєть альбом через те, що деякі частини обрізаються/загинаються і т.д. 🔸я люблю чіткість і симетрію, тому в моїх альбомах відсітні накладання однієї фотографії на іншу* між кожною фотографією однакова відстань ❕ 🔸варто зазделегідь розрахувати скільки розворотів і на що потрібно* окремо ранок нареченої/нареченого/церква/прогулянка і т.д. 🔸далі справа за вмілими ручками 😂👐 і фантазією 💫 компонування фотографій займає досить багато часу ⏳все під лінієчку, щоб фото було 1 в 1 🔸в середньому за тиждень можна зробити фотокнигу, та це залежить чи нема інших справ та чи побувати потрібні фотографії зазделегідь в #lightroom якщо ж вони пройшли корекцію кольору, то я користуюсь стандартними інструментами #photoshop та плагіном для очистки шкіри, бо на друці поиітні царапини чи прищики 🙈 🔸вибір обкладинки ❗ важливий момент, та він залежить частіше за все від начених* моє завдання їм порекомендувати ту чи іншу, це стосується кольору і самого типу обкладинки 📖 🔸 важливо 🔥 перед тим, як відсилати на друк я завжди.. ЗАВЖДИ відсилаю на схваленн альбом молодятам. Таким чином переконуюсь, що їм все подобається (якщо ні, я коригую) і страхую себе 😁 🔸7 робочих днів і вуаля, фотокнига готова

[affinapalada-blog]

Миловаріння у тренді ☝🍥 Останнім часом багато людей захоплюється миловарінням у домашніх умовах. Таке мило дуже популярне, адже воно гарне та ароматне, а якщо зроблене із натуральних інгредієнтів, то значно корисніше й безпечніше, ніж виготовлене промисловим способом. Процес захоплює настільки, що його не просто захочеться повторити, а й обов'язково внести якусь нову нотку. Таке хобі дарує широкий простір для фантазії та творчості. Серед людей, які спробували себе у миловарінні є семикласниця Анастасія Баник. - Як у тебе виникла ідея виготовляти мило? - Про мило мені розказала моя тітка, і на день народження подарувала мильний набір. Як новачок, я зовсім не знала, з чого розпочати. Але тітка мені все показала, пояснила. Після цього я самостійно почала переглядати різні відеоуроки в неті, читати про миловаріння на сайтах рукоділля. - Чим тобі подобається процес миловаріння? - Це дуже цікавий процес – з різних окремих інгредієнтів виходить один цілісний продукт. Можна відчути себе маленьким алхіміком. А найбільше мені подобається дарувати своє мило людям і бачити, що воно їм подобається. - Як довго ти займаєшся цією справою і чи довго навчалась її? - Займаюся вже близько року. Та хочу сказати, що вчитися є ще багато чому, адже існує багато різновидів мила, кожен з яких має свою особливість у виготовленні, є безліч добавок, яких я ще не пробувала використовувати. Вперше я спробувала виготовити одношарове мило і в мене все вийшло з першого ж разу. - Розкажи детальніше про сам процес створення мила. - Для початку потрібно розтопити спеціальну мильну основу. Це можна зробити на водяній бані або у мікрохвильовій печі. Потім я добавляю барвники, запахи і олійки. Після того, як це все змішаю, заливаю цю суміш у формочки – силіконові або пластикові. І залишається лише чекати, поки мило застигне. - За який час тобі вдається виготовити одне мило? - Маленьке мило я можу зробити дуже швидко – близько десяти хвилин, а якщо вже більше за розміром і воно багатошарове, то за півгодини. - Це лише твоє хобі чи й заробіток? - У першу чергу, це моє захоплення. Можу, звичайно, продати мило в тому випадку, якщо воно комусь сподобається. От, наприклад, коли в школі проводився ярмарок, я виставила на продаж кілька своїх виробів, які у мене купили. Моїм друзям дуже подобаються такі подарунки від мене, а це стимулює мене шукати та виготовляти щось нове.

[affinapalada-blog]

[affinapalada-blog]

Полімерна глина була винайдена на схилі 1930-х завдяки німецькій виробниці ляльок Кейт Круз, яка шукала матеріал, який ідеально підходив би для виготовлення лялькових голів. До кінця 1980-х полімерна глина здобула велику популярність. Майстри, які займались склом, керамікою, металом, папером згодом занурились в роботу з полімерною глиною. У 90-ті матеріал поширився на прикраси й біжутерію. Особливо це було популярно серед молоді. Такі речі виявились довговічними, тому згодом стало зрозумілим, що матеріал можна поширити на сферу виготовлення будь-яких прикрас. Сьогодні виготовленням речей із полімерної глини займаються не лише діти і навіть всесвітньовідомі дизайнери, такі, як Донна Като чи Кетлін Дастін. Такою ж справою захопилась учениця 8 класу Золочівського НВК «Школа радості» ДНЗ Вікторія Курченко. – Вікторіє, як ти дізналась про полімерну глину? – Перший набір мені приніс Миколай (сміється). Я навіть і не думала, що займатимусь цим. Але коли спробувавши, мене це захопило, і я продовжила. Уже два роки виготовляю різноманітні вироби. – Чим тобі подобається ця техніка? – Мені подобається те, що можна будь-яку річ зробити у меншому вигляді. – Чи важко знайти матеріали та інформацію для такого заняття? – Матеріали знайти неважко, вони є в Інтернеті. Там я їх переважно і купляю. Доступніші вони, звичайно, у великих містах, у магазинах для рукоділля. Є безліч фірм: KATOPOLYCLAY, PARDO та інші. Я використовую SOFT – це м’яка глина. – Який арсенал інструментів тобі потрібен для виготовлення виробів? – Це, звичайно, полімерна глина, канцелярські ножі, спеціальні інструменти, якими можна вирізати та робити заглиблення. Загалом, є дуже багато інструментів. Усе залежить від виробів, які ви хочете виготовляти. – Які вироби ти найчастіше виготовляєш? – Найчастіші – прикраси у вигляді чогось солодкого. Сережки, підвіски – таке мені подобається ліпити. Також такі вироби я населяла на нитку і прикрашала інтер’єр, доповнивши їх фотографіями та малюнками. Виходила така цікава композиція. – Що у цій техніці є найпростішим і найважчим? – Найпростіше те, що це, практично, пластилін, з яким ми знайомі ще з дитинства. Ліпити легко. А найважче, на мою думку, знайти правильну глину. Руки повинні звикнути до глини. – Скільки потрібно часу, щоб виготовити один виріб? – Усе залежить від мого настрою. Наприклад, тістечко на чайній ложці у мене зайняло півтори години, бо є доволі великим. Для завершення процесу полімеризації глину необхідно як слід обпалити. На кожному шматку глини виробником написано, при якій температурі потрібно запікати. Найчастіше це 130 градусів. – Що ти можеш порадити новачкам, які тільки хочуть зайнятися таким хобі? – Це потрібно спробувати. Не факт, що це всім сподобається. Можливо, для когось це буде нудним. Мені це приносить задоволення. Тому тим, кому все-таки буде до вподоби такий рід занять, хто знає, чого він хоче, бажаю знайти свою глину і задіяти свою фантазію.

[affinapalada-blog]

ForceOut – український метал-гурт, створений у 2011 році у Золочеві. За шість років існування колектив встиг підписати контракт із провідним українським лейблом Metal Scrap Records, випустити повноформатний альбом і розпочати роботу над іншим, а також відіграти чимало концертів. Сьогоднішнє інтерв’ю із золочів‘янином Дмитром Крутиголовою – гітаристом та вокалістом гурту ForceOut. – Дмитре, як з’явилося бажання займатися музикою? – Я просто почав бринькати на гітарі, ще коли був у 6-му класі. Далі все пішло само собою, я просто дивився різні концерти і кліпи, мріяв теж мати групу і грати концерти. Я дійшов до своєї мети вже кілька разів. Потрібно просто працювати над собою, а не нити, що це нереально. Все реально! – Чому ти вибрав для розвитку своєї музичної кар'єри саме напрямок важкої музики, металу? – Було б дивно, як би я, слухаючи таку музику ще з дитинства, грав би якусь попсу (сміється). – Forceоut в перекладі – «витісняти». Хто запропонував таку назву і чому саме така? – Вірно, Forceоut – витісняти, а також – сила поза межами чогось. Таку назву запропонував один з ниших колишніх гітаристів Володимир Захарчук. Раніше, ми називались «Симфонія Вітру», але згодом напрямок музики змінився і ми вирішили змінити назву. Думали довго, ніяк не могли знайти відповідного слова, яке б могло охарактеризувати нашу музику і те, що ми хочемо нею передати. Володя запропонував Forceout і ми погодились, адже ми і намагаємось витіснити і донести до людей проблеми сучасності, сучасного суспільства. – Група існує з 2011 року. Чи змінилося за цей час ставлення до творчості і вже написаних пісень? – Власне, у 2011 ми тільки перейменували назву на Forceout, ми почали ще у 2008. Чесно кажучи, є такі наші пісні, які люди хочуть чути постій��о на концертах і їх ми граємо з 2011 року, нам доводиться їх також репетирувати і вони вже нам трішки приїлись. Та все ж я вважаю, що поганих пісень, чи пісень, які мені набридли у нас немає. – Музика – діалог з шанувальниками. Чи багато таких шанувальників і чи вдається донести до них те, що хочеться? – Звісно, багато. Більшість людей, які нас слухають – це слухачі з інших країн. На концерти також ходять чимало людей. Я думаю, якщо вони читали наші тексти, то вони розуміють, правда, в піснях вони можуть знайти себе в тій чи іншій ситуації, але насправді там прихований більший підтекст. – Твоя творчість іноземною мовою. Чи плануєш треки українською? – У нас є 2 пісні українською в першому альбомі – «Свинцеві Квіти» та «Усе, що є». Наразі, ми утримуємось від написання текстів українською, оскільки наша цільова аудиторія – закордонний слухач. Не подумай, що ми цураємось рідної мови, я задіяний ще у кількох музичних проектах, де лірика власне тільки українською. – З якими відомими гуртами доводилось виступати на одній сцені? – Чесно кажучи, я вже й не згадаю всіх, концертів за ці роки було дуже багато. У 2016 ми брали участь у великому концерті, де були легенди Progressive/Technical Death Metal група з Італії «Sadist», пізніше ми виступали з олдовою польською групою Shame Yourself. – Які фестивалі і міста України відвідували? Які запам’ятались найбільше? – В період з 2011 року ми брали участь в багатьох фестивалях, також ми «відкатали» тур у якості «хедлайнерів», під час якого виступали у Києві, Одесі, Запоріжжі, Дніпрі, Донецьку, Харкові та Чернігові. Після туру, буквально через день чи два почались заворушення на Майдані і, коли ми їхали з Чернігова у Київ, нас кілька разів зупиняли патрулі і перевіряли наш бус, вже тоді було ясно, що скоро щось буде відбуватись. Найбільше запам’ятались фестиваль в Тернополі у 2011, назву не можу згадати, фестиваль на березі Чорного моря Black Sea Metal Fest у 2014 здається, і виступ з Sadist в 2016. – Коли виступаєте на фестивалях, чи присутній на таких заходах дух суперництва? Який досвід може винести молода група з великих фестів? – Я б не сказав, що дух суперництва, просто ми вчимось чогось один у одного: хтось краще заводить публіку, хтось краще поводиться на сцені, а хтось грає технічні партії. Молодій групі на великій сцені не потрібно боятись людей, не бути скованим на сцені, поводитись вільно і просто отримувати задоволення від того, що вони роблять. Дуже багато цього не роблять і це виглядає якось, ну принизливо чи жалібно? Просто потрібно бути впевненим в собі і бути готовим до виступу. Коли молода група потрапляє на велику сцену, не знає як все правильно увімкнути, тому що їм не доводилось працювати з професійним музичним обладнанням. Вони будуть щасливчиками, якщо на цьому концерті чи фестивалі буде стейдж-менеджер. Я в Україні їх не зустрічав. – Що вашому гурту дав контракт з Metal Scrap Records? – Випуск дебютного альбому, промоцію групи, різні інтерв’ю та рев’ю у Інтернет-журналах та відомих друкованих виданнях, а також тур в підтримку альбому. – Наскільки успішним був дебютний альбом «Delusion»? – Альбом був першим, половина матеріалу була написана ще коли я вчився Золочівському економічному ліцеї. Альбом хороший, гітарні риффи та соло технічні, завдяки йому нас почули за кордоном, його досі постійно постять в Інтернеті і крутять на різних радіостанціях. Власне у ньому є ті хіти, які люди просять на концертах і ми постійно їх граємо. Living In Lie, Equilibrium i Not My Delusion – дійсно круті пісні, які будуть ще довго користуватись популярністю у наших слухачів. – Буквально за рік ви записали ще один альбом. Хто автор пісень? Де черпаєте натхнення? – Я пишу всю музику, з лірикою мені допомагає наш гітарист Віталій Виговський. Натхнення приходить саме, просто в той час потрібно бути вдома, а не на роботі, швидко взяти гітару, включити комп’ютер і записати чернетку. – Як справи з альбомом, який ви розпочали у лютому 2016? – Барабани записані, гітарні партії продумані і вивчені, потрібно лиш фінанси для запису гітар і вокалу, а це зараз недешево. Можливо, найближчим часом опублікуємо одну з нових пісень, яка була записана для зйомок кліпу. – Альбоми є, а як щодо кліпів? Коли чекати і чого? – Ми мали знімати кліп ще минулого року, навіть спеціально записали нову пісню, але дещо пішло не так і довелось ідею з кліпом відкласти. Зараз ми записали барабани до нового альбому і готуємось до запису гітар і всього решта, я думаю, що з виходом нового альбому ми щось назнімаємо. – У твоєму арсеналі лише одна гітара чи кілька? Якій фірмі надаєш перевагу і чому? – На даний момент одна єдина. Charvel Deluxe 1989 року виробництва – це американська фірма, але гітара зроблена в Японії, це дійсно топовий, професійний інструмент. Також у мене були гітари Jackson та Washburn, колись собі знову куплю такі. – Можеш назвати виконавців, яких готовий слухати завжди: в будь-якому настрої і при будь-яких обставинах? – Звісно: Вагнер, Вівальді, Бах, Гріг та кілька інших, у класиці все є! – Чи не здається тобі, що зараз важка музика перебуває в деякому тупику. 70-ті роки подарували нам глем, хард і прогресив-рок, 80-ті – хеві-метал і треш, в дев'яності роки настала ера альтернативи і нью-метала, а що відбувається зараз? – Насправді ера альтернативи і різних нью-метал вже не актуальна. Зараз є інші стилі. Наприклад задіяний. Українська сцена в цій музиці займає одне з перших місць у світі. Black Metal, який з’явився ще в кінці 80-х, зараз дуже актуальний. Я в ньому. – Які плани на творчість у майбутньому? Можливо, виїзди закордон плануєте? – Потрібно записати новий альбом, видати його на хороших умовах і готуватись до туру. Поки немає ніяких запланованих поїздок за кордон, але дуже б хотілось. Також я беру участь у кількох інших проектах. Два з них – це студійні проекти Vigrid та Eskapism. У Vigrid все записую я один, пишу всю музику та тексти, стиль музики Pagan Black Metal, лірика виключно українською, є задумка зробити кілька пісень, де лірика буде на древньоісландській з книги Galdrakver. Eskapism – це Atmospheric Black Metal проект, де задіяний я і клавішник з Forceout Дивозор. Тексти також виключно українською, також у майбутньому дебютному альбомі будуть використані тексти Лесі Українки «У Небі Місяць Зіходить Смутний», Івана Франка «Дивувалась Зима» та 2 тексти Ростислава Кузика. Щодо живих груп – я граю у Kroda та Paganland (Pagan Black Metal). За минулий рік разом з Kroda я відвідав Фінляндію, Чехію, Швейцарію та Францію. Ми записали DVD концерт та в кінці року відіграли на великому фестивалі у Києві, зараз працюємо над новим альбомом. Ця група існує з 2003 року і користується великою популярністю в Україні та за її межами. З Paganland я записав міні альбом «Підперезаний Духом» та повноформатний альбом «З Карпатського Краю». Обидві ці групи використовують лірику українською мовою.

[affinapalada-blog]

16 грудня у Золочівському НВК «Школа радості» ДНЗ відбувся майстер-клас для вчителів художньо-естетичного циклу ІІ-го округу з виготовлення ялинкових прикрас із солоного тіста, який провела вчитель образотворчого мистецтва Наталія Теодорівна Двірник. «Прикраси з солоного тіста можна декорувати по-різному. При розкачуванні тіста одразу ж можна прикачувати серветку з малюнком – техніка декупаж, яку-небудь квіточку або гілочку. Можна робити отвори і потім переплітати ниткою. Дуже оригінальний має вигляд. У старшій школі я вже практикувала виготовлення прикрас з солоного тіста, а саме намиста. Це, звичайно, клопітна робота, не завжди все вдається, але результат завжди тішить», – розповіла Наталія Теодорівна, і поділилась рецептом виготовлення таких іграшок. Для замішування тіста нам потрібно: 1 склянка дрібної кам’яної солі (приблизно 120 г) 2 склянки борошна 2/3 склянки води харчові барвники Всі інгредієнти ретельно перемішати до однорідної маси. У результаті повинно вийти приємне, податливе тісто, яке не прилипає до рук і тримає форму. На папір посипати борошна, щоб можна було розкачати тісто. Розкачуємо тісто не дуже грубо. Перевірено, скільки міліметрів має тісто, стільки діб воно і сохне. Але тонко також не потрібно розкачувати, бо при висиханні воно трішки всихається. За допомогою різноманітних формочок вирізаємо фігурки. Щоб зробити отвір для нитки, за яку відвішуватимемо іграшку, використовуємо звичайну пластикову трубочку. На цьому перший етап приготування прикрас з солоного тіста завершений. Тісто повинне висохнути. Після того як воно затвердне, можна його розмальовувати фарбами: і гуашшю, і акриловими. Фарби сохнуть буквально за півгодини, а то й менше. От і все. Тепер кожен зможе прикрасити свою новорічну ялинку оригінально і неповторно.