#цілі

[olegzhdanovkiev]

Пріоритетні цілі для російських ракетних атак

Жданов назвав пріоритетні цілі для російських ракетних атак Найбільший головний біль України – це російські балістичні ракети і ракети ППО комплексів типу С-300. Військовий експерт Олег Жданов розповів, що в Росії залишилося мало ракет, тож застосовувати їх доводиться за пріоритетністю цілей. Про це Жданов сказав у своєму відеоблозі. "У Росії ракет на сьогодні дуже мало, тому вони йдуть за принципом пріоритетності цілей. На сьогодні, судячи з характеру масованих ракетних ударів, можна ... Читати далі »

[alcestas-sloboda]

"Там, де Плужник і Да Вінчі. Там, де зло нас не знайде. Там, де Ратушний і Курбас. Там ніхто не нападе. Там, де буде Примаченко малювати Семенка. Там, де цілі всі будинки і не знищенні міста. Там, де уряд УНР святкуватиме 100 років. Там, де голоду нема і сади замість окопів. Там, де сонячний Тичина. Там, де друзі всі живі. Ми зустрінемось з тобою, десь у твоїй голові"

[plupk]

літо майже закінчилось. в мене (дякувати богу) буде продовжуватись дистанційка. режим сну майже став нормальним... майже, бо я не зміг вчасно зупинити його зсув, і тепер лягаю о третій ночі. але встаю о дев'ятій. це терпимо, проте я весь день сонний.

сьогодні забрав нові навушники з пошти! вони гарні, але до них ще треба звикнути.

доволі часто бачусь з сім'єю. востаннє сестра привезла мені качечок з якоїсь країни). там були цілі магазини качок.. а я їх обожнюю.

не знаю чого хочу в житті. зникла будь-яка мотивація. тільки іноді стає погано від того що сильно заганяюсь. але це триває вже дуже довго, тому я встиг до цього звикнути.

[not4yourmind]

Стабільність, Сартр та Espresso-tonic

Незважаючи на те, що в моє життя повернулась певна сонливість, я не хочу спати. Багато переосмислень, якими накрило трохи не підготовленого мене насправді привели до досить чіткого розуміння.

За час після розриву я зустрівся десь з 4-ма дівчатами особисто. Певною мірою всі ці зустрічі можна назвати побаченнями, проте другого так і не було. Це дало мені певне усвідомлення того, що насправді це не моє. Тобто… Навряд моя «цільова» аудиторія буде сидіти в додатках типу Tinder та Badoo. Сам їх концепт мені не зрозумілий, але все ж я вирішив спробувати вдруге. І ця спроба дозволила мені усвідомити: мені досить добре самому. Кожна наступна зустріч сприймається надто прагматично та «точно» в негативному значенні цього слова. Все це виглядає як серйозна співбесіда на якусь важливу посаду. І зрештою. Зрештою кожне таке спілкування душиться в штучно награному офіціозі. Всі ці дівчата прекрасні кожна по своєму, але я не бачу сенсу цього продовжувати, розуміючи, що з цього нічого не вийде на перспективу.

Мені. Добре. Самому. Ситуація в моєму житті зараз максимально стабілізувалась. Я вибудував певну «рутину», яка дає мені розуміння подальших кроків. Кожен мій день починається з прослуховування музики, зарядки та кави на балконі з крекерами. Я дивлюсь на людей, які кудись поспішають. У всіх них свої думки і свої цілі. І це прикольно. Після кави я йду займатись дрібними робочими завданнями, працюю над квізом та ще чимсь під подкасти на Youtube. Так триває, поки я не йду в улюблену кав’ярню на пагорбі. Замовляю там Еспресо тонік, сідаю завжди в одне місце і читаю в навушниках під звуки дощу. Це стало настільки звичним для мене заняттям, що сьогодні офіціантка мене впізнала та спитала наперед «Еспресо тонік тут?». Це було дивно, але приємно водночас.

Йдучи сьогодні додому я зрозумів, що насправді не так і сильно потребую когось. Моя рутина повністю  збудована. Так, я впевнений, що маючи хорошу людину поруч я б відчував себе більш «довершено», але глобально зараз я можу обійтись без цього. Поступово я почав насолоджуватись бенефітами цієї самотності. І справді розслабитись я зміг лише після того, як дозволив собі відпустити той факт, що мені «хтось треба». Може й треба, але це не самоціль.

Після розриву я старався заповнити дірку, яка утворилась різноманітним спілкуванням. Чіплявся за людей, як побитий і викинутий пес. Хтось написав коментар? О, точно треба спробувати розвинути цей діалог. Хтось подивився? О, може варто підійти, бути впевненим та завести діалог. Купа «треба-треба», які спочатку протискала в мені психологиня, щоб я не засиджувався, а потім я й сам перейняв це як головну мету життя. Але насправді. Насправді мені не потрібен хтось лише для того, щоб він був. За ці пів року, що минули я очевидно став краще. Моє життя стало значно краще. В нього повернувся певний спокі�� та стабільність, якої не ��истачало вже давно. Зараз воно надзвичайно інфантильне та, можна сказати, «інстаграмне». Але в цьому немає нічого поганого. Я працюю. Я читаю. Я реалізовую нові проекти. Я слухаю музику. Цікавлюсь цікавими фільмами та серіалами. До речі, дуже крутий серіал «Темна матерія». І багато чого з цих пунктів не можна було б реалізувати, будь я зараз в стосунках. Зрештою спокій. Я значно менше відчуваю тривоги. Значно менше чогось боюсь. Можливо це пов’язано з тим, що мені багато в чому стало пофіг. Я дозволив собі знову помилятись, як це було завжди. І поступово це спрацювало. Мозок на піку свого морального занепаду бреше. Важливо зрозуміти, де деструктивні думки. І тоді буде простіше.

Звичайно, я не можу поки усвідомити сенс цього всього, що зараз відбувається. Але може й не варто? Може й не варто.

Варто лише відпустити ситуацію і трошки попуститись самому. Тому, заминаю з цими всіма побаченнями. Вони не приносять мені задоволення. Краще піду приготую курячі відбивні під стрім Телебачення Торонто, а потім зіграю декілька каток в Lol, подумаю ще над варіантами питань на квіз і ляжу спати, обіймаючи «Нудоту». Бо завтра мене чекає кава з крекерами і люди, які завжди кудись спішать.

[meowluox]

темічк сказала що я на сніданок куштую навіть не планети а цілі галактики Я В ТАКОМУ ЗАХВАТІ ВІД ПОДІБНОЇ МЕТАФОРИ НАХУЙ.

із задоволенням трахну цей світ запиваючи морями.

[youkomorie]

Ось коротке емпіричне правило: не дратуйте письменників-фантастів. Це люди, які знищують цілі планети до обіду. Подумайте, що з вами зроблять.

— John Scalzi

[wendy1908]

Вирішила помалювати чисто, щоб трохи розім'яти руки та відволіктися, і мені навіть подобається те, що вийшло.

Мда, малюнок за пару годин виглядає краще, ніж ті, на які я витрачаю цілі дні.😄

[zlabjola]

Як я вже хочу осінь. Кляте літо. Ненавиджу усі пори року окрім осені. (Ну і трохи зими раніше, але з очевидним причин, останні кілька років я її не люблю). Восени мені спокійніше. Навіть переживання восени переносяться легше. Особливо в той ідеальний проміжок, коли можна носити легкий верхній одяг і не пітніти та не мерзнути в ньому. Це якийсь такий період, коли виходиш на плато після активних дій. От тепер ти зробила усе, що могла. Тепер просто варто плисти за течією, почекати. Пригальмувати та приготуватися до сплячки. Сплячки без змін у житті. Символічно, що і моє офіційне оформлення на роботу як раз вже осінню буде)

Якось весь час мої цілі віддаляються від мене кожен раз як я до них наближаюся. Може я просто роблю щось не так. Може я просто дурна. Маленьке iq. Від того і всі біди. Бо голова дурна. Тоді нікого звинувачувати окрім себе самої.

[2572331]

той, про якого я буду сьогодні писати

той, про якого я буду сьогодні писати, я зустріла його рівно два роки тому. на мапп ягодин (з тих пір мапп ягодин і є для мене місцем щастя і спокою) в цілі -6 на вулиці. кажуть: люди двічі випадково не перетинаються.

я дуже сумую за цим часом, просто неймовірно. знаєте, як кажуть: на жаль, мені не буде вічно 17. ну от так мені, на жаль, не буде 16. я вірю і знаю, що це було десь вище написано, інакше - ніяк.

я б мріяла в коло переживати ті події і вічно бути просто тією дівчиною.

я б дуже хотіла зайти в ті квартири, де ставались усі ті "вперше". вперше трохи п'яніти в тих квартирах, мерзнути, смітись в дзеркала і вирячуватись у відображення.

але я це я. тоді була і залишилась така сама. завжди швидко. я з людьми завжди швидко прощалась. краще раз відірвати і забути ніж бути в стані цієї підвішеності.

єдина правдиво токсична і мразотна в мені рис�� - я вітаю з днем народження. його - за місяць. але я його не привітаю. на цей раз)

бо нема тих квартир. я не балакаю телефоном з подружками. я не читаю Боднара, бо збірку "ще ще ще не зупиняйся!" я перечитала до дірок. бо я не розбиваю парфуми більше. не приймаю ванни.

я ношу тільки таку саму зачіску. і все.

бережіться. лав ю.

[hirkyy]

половина укртамблеру за крок від того щоб писати "злі нецивілізовані араби терористи назвалися народом палестини і хочуть захопити чужу землю, хтось зупиніть, а краще відразу вбийте їх" і ви все одно не викупаєте яке гамно з вас лізе. вітаю, пропаганда що хамас репрезентує цілі всього палестинського народу спрацювала і тепер це буде їх новим виправданням для апартеїду та геноциду. а ви від себе додали ще й щіпку расизму, клас.

[the-lemonaut-ukr]

Як писати про незрячих персонажів чи персонажів з порушеннями зору: Створення

-

Важливо: усе, що знаходиться поза цією приміткою, не є моїм оригінальним контентом. Це - мій переклад посту з блогу @mimzy-writing-online, незрячої людини.

Я є зрячою людиною, тому щиро перепрошую за будь-які неточності. Хоча я знаю, що термін "сліпий" визнають некоректним у використанні по відношенню до незрячих людей, я додам його в тегах, аби збільшити ймовірність знаходження його тими, хто про це не знає, а отже зможе дізнатися. Також усі посилання нижче - англомовні, а для автора використовуються займенники вони/їх.

-

Як створити незрячого персонажа чи персонажа, що має порушення зору, частина перша в серії постів

Це одна з частин покрокового посібника по написанню незрячих персонажів, який ви можете знайти повністю тут: https://mimzy-writing-online.tumblr.com/post/185122795699/writing-a-blind-or-visually-impaired-character

Під усіма постами, що пов'язані з цим посібником, я буду залишати тег #blindcharacter, а також це стосуватиметься будь-яких інших постів на цю тему, які я створю в майбутньому.

Дисклеймер: Цей пост створений блогером(кою)/письменником(цею) з порушеннями зору, що живе з втратою зору вже два роки, і стільки ж часу використовує тростину, а також, на цей момент, написали двох незрячих персонажів. 

Частина перша: створення незрячого персонажа

Перший крок: створіть персонажа. Цілісного, детально опрацьованого, прописаного та вдосконаленого персонажа.

Я серйозно. Перед тим, як ви вирішите зробити персонажа незрячим, створіть особистість. І це стосується не тільки незрячості. Причиною тому є те, що люди з інвалідністю - реальні люди. Вони були повноцінними людьми до того, як розвинули інвалідність, і по цьому теж залишилися повноцінними людьми.

В реальних людей є сім'я та друзі, яких вони люблять і цінують. В них є своя окрема спільнота. Вони також прагнуть людського спілкування та зв'язків, якими б вони не були - романтичними, родинними чи дружніми. В них є сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність.

В реальних людей є почуття гумору, будь воно саркастичним, сухим чи переповненим каламбурами. Може в них чорний гумор, а може їх жарти майже ніколи не зачіпають складні теми. Навіть якщо їх жарти - суцільні меми, почуття гумору є в кожного. Звичайно, ви можете написати персонажа, що явно не має почуття гумору та ніколи анітрохи не сміється, проте я не рекомендую вам писати персонажів, що жодний раз за книгу не посміються, навіть якщо вони є зрячими.

В реальних людей є інтереси, речі, які вони обожнюють чи недолюблюють, уподобання в музиці та їжі, улюблені та ненависні книжки, унікальні манери поведінки, цілі, страхи та речі, за які вони готові боротися.

Чесно кажучи, незрячість не надто сильно змінює людину. Поміж мною без порушень зору і мною з порушеннями зору мало різного. Після втрати зору, я навчилися деяким соціальним навичкам та полюбили м'які речі та цікаві текстури різних матеріалів, але я все ще та сама людина, що й раніше.

Думайте про це ось так: візьміть вашого найулюбленішого оригінального персонажа та зробіть його незрячим. В ідеалі, він є цікавою особистістю навіть коли він є зрячими, тож незрячість - це просто щось, що з ним сталося.

(Взагалі-то я саме так і зробили одного з моїх сліпих персонажів. Я взяли одного з моїх найулюбленіших ОСів та зробили його незрячим. Він все ще є тією ж особистістю, що й раніше, але його спосіб життя, те, як його можливості сприймають інші люди та їх ставлення до нього відрізняються).

Незрячі люди в змозі жити чудовим, насиченим життям, нічим не гіршим за життя зрячої людини.

Перед тим, аби дати вашому персонажу інвалідність, його треба розвинути та продумати, адже в будь-якому разі особи з інвалідністю - реальні люди, і це слід показувати через персонажів.

Якщо вам хочеться побачити, що я маю на увазі під "незрячі люди - реальні люди", вам слід відвідати канал ютуберки Molly Burke. Посилання на її канал:

https://www.youtube.com/channel/UCwf9TcLyS5KDoLRLjke41Hg

Вона набрала неабияку аудиторію, і ви чудово можете відчути її характер через відео. Вона є дуже відкритою людиною, що живе своє повноцінне життя, записуючи його на камеру. Вона створює відео про її життєвий д��свід, пов'язаний з незрячістю. На її каналі є багато навчальних відеороликів, зокрема про те, як вона (як людина, що вважається незрячою з медичної точки зору і у якої залишилося лише сприйняття світла і тіні) користується технологіями, про життя з собакою-поводирем, про те, як це - дорослішати з поступовою втратою зору, про те, як вона ходить за покупками, підбирає кожного дня одяг та робить макіяж. Як і багато хто інший, Моллі цікавиться модою та красою, і незрячість її ніколи в цьому не зупиняла. (Ось вам підказка: ваші незрячі персонажі теж можуть цікавитись модою та макіяжем! Круто, чи не так?)

Вона неймовірна, і вона є прикладом того, що я на маю увазі під словами "незрячі люди є реальними людьми з яскравим життям, не гіршим за життя зрячих осіб".

Крок другий: зробіть персонажа незрячим

Цей крок, взагалі-то, має кілька етапів, і ми розберемо кожний окремо.

По-перше, вирішіться над тим, як він втратив зір. Чи це сталося через хворобу чи нещасний випадок? Якщо через хворобу, вам треба вирішити, яку саме. Вибрана вами хвороба впливатиме на зір персонажа конкретним чином. Макулодистрофія та пігментний ретиніт призведуть до різних зорових змін. Знайдіть конкретну хворобу, а потім перечитайте куєву хучу інфи про неї.

Якщо ж причиною втрати зору став нещасний випадок, вам треба детально проробити події, та дізнатися, чи справді це могло б спричинити те, що ви уявляєте.

Травми голови можуть призвести до розриву сітківки, що безперечно б вплинуло на зір, проте розриви сітківки можна вилікувати за допомогою хірургії в більшості випадків (може не в усіх, але в переважній кількості).

Хімічні опіки пошкодили б шари ока достатньо, аби це призвело до незрячості, але вам треба визначитись конкретно, що це за речовина, які опіки вона спричиняє та як сильно вона б вплинула на шкіру навколо очей.

Загалом, я рекомендую вам не вибирати для передісторії вашого незрячого персонажа нещасний випадок чи фізичні травми. Це дуже легко написати некоректно, і перетворити усе, що пов'язане з цим персонажем, на драму, подібну до тих, що можна побачити в мильних операх. Це легко перетворюється на трагедію, а про трагедії читати не надто приємно. Якщо такий ефект вам не імпонує, пропоную піти шляхом хвороби.

По-друге, на основі попередніх досліджень, визначте, що ваш персонаж бачить. Проробіть це детально. Пам'ятайте, що 90% незрячих людей принаймні частково зберегли зір, навіть якщо лише невелику його частину.

Це може бути сприйняття тіні та світла, тому вони бачать більше на сонці, ніж вночі (і, ймовірно, в цьому випадку зовсім нічого не бачать вночі). Вони все ще можуть бути світлочутливими, якщо в них є сприйняття світла. Повернемося до Моллі Берк, яка здатна сприймати виключно світло та тінь, проте є чутливою до світла. Така людина може бачити тіні, що рухаються перед джерелом світла, але майже нічого не бачитиме вночі. Можливо, вона бачить тільки джерела світла (як-от лампу чи фари автомобіля), але в іншому випадку бачить тільки темряву.

Можливо, ваш персонаж все ще здатний сприймати кольори, або він має гостроту зору, якої достатньо для розрізнення одного силуету від іншого, але недостатньо для розпізнавання деталей.

У вашого персонажа може бути жахливе сприйняття глибини, що робить неможливим нормальну взаємодію зі сходами чи бордюрами. Він може щось перекинути, бо думає, що ця річ стоїть далі, аніж здається, чи бути роздратованим, коли він хоче взяти якийсь предмет, що нібито знаходиться в кількох кроках від нього, але насправді він лежить набагато далі.

Можливо, він має тунельний зір. Те, що він бачить, схоже на віконце. Воно не є ідеально округлим. Скоріш за все, в ньому є невеликі темні плями, які також заважають бачити. Одне око може бачити більше за інше. Можливо, йому легше побачити великі предмети звіддаля, аніж з невеликої відстані, і в останньому випадку він би мав поводити очима по всьому предмету, аби помітити деталі та скласти краще уявлення про те, що перед ним знаходиться. Також люди з порушеннями сітківки, як правило, з часом втрачають сприйняття кольору.

Може, ваш персонаж втратив гостроту зору та не може бачити віддалені предмети. Саме тут стає важливим визначення понять "юридично незрячий" та "людина з юридично визнаними порушеннями зору", адже між цим та медичною незрячістю є різниця.

Не має бути так, щоб зір вашого незрячого персонажа міг бути виправлений за допомогою окулярів. Це не незрячість. Якщо хтось дуже погано бачить віддалені предмети, але, одягнувши окуляри, бачить все чудово, ця людина не є незрячою. Це не одне й те саме.

Не зрозумійте мене неправильно, деякі сліпі люди все ще користуються окулярами, проте лише якщо вони дійсно допомагають. І навіть в цьому випадку вони бачитимуть гірше, ніж більшість інших людей в окулярах. Окуляри лише трохи покращать ситуацію.

(Я завжди потребували окуляр, аби скоректувати зір, але до 22-го року життя вони надавали мені ідеальний зір, 20/20. Тепер вони виправляють його лише до 20/70, або навіть гірше. Навіть в окулярах мені майже нічорта не видно).

Тож сядьте і й розберіться, що саме може бачити ваш персонаж. Уявіть себе в кожній сцені та ситуації, де він з'являтиметься, і з'ясуйте, що він в цей момент бачить. Не важливо, чи ви пишете історію від третьої особи, чи від першої особи іншого персонажа, чи навіть цей персонаж є фоновим, - вам варто знати, що він бачить в цей момент.

Таким чином, ви дізнаєтесь, що ваш персонаж знає. Ця інформація - ключова, тим паче якщо цей персонаж є сюжетно важливим. Він не помітить дрібний шрифт на тій вивісці, краплі крові на чийомусь взутті, темну фігуру, що зникла в провулку, або навіть не розбереться, чи ота розмита пляма за п'ять метрів від нього - людина, чи велика урна. (Історія з життя, зі мною таке стається постійно, і я ніколи з першого разу не вгадую правильно).

Якщо ваш персонаж має помітити ці зачіпки, вам потрібно знайти спосіб, аби він помітив їх природнім чином. Чи є в нього зрячий супутник, що вказує на візуальні деталі? Чи користується він лупою чи іншим інструментом для прочитання дрібного шрифту? Чи вміє він вправно підкрадатися до когось або підслуховувати людей звіддаля? Чи він здатен розпізнати брехню просто за чиєюсь інтонацією? Він працює в команді?

(Примітка: будь ласка, не створюйте незрячих персонажів, які є надлюдьми з суперслухом, супердотиком тощо, які завжди знають, що й де знаходиться. Будь ласка, не створюйте ще одну Тоф чи Шибайголову. Я обожнюю цих персонажів, але вони вже існують, і вам варто створити щось нове. Ви пишете не про Тоф чи Шибайголову.)

Це все по темі створення персонажа. Підводячи підсумок, спочатку вам потрібен персонаж, що є цікавим без жодних інвалідностей, а потім ви можете дати йому інвалідність, яку ви попередньо ретельно вивчили та розібрали.

[haileensy]

деколи взагалі не бачу сенсу в своєму житті

у мене немає ніякої глобальної мети чи цілі. чи навіть мрії. я ніколи не дозволяла собі думати про щось нездійсненне, бо знала, що ніколи цього не досягну.

в результаті, я не знаю чого я хочу і навіщо взагалі існую.

[madame-yadviga]

цілі на травень 2024

17 днів посту

93 см ляхів

нова робота

31 відео по курсу англійської

[plupk]

Щодня стає все гірше. Я не можу зупинитись.

Я не розумію заради чого все це. Постійно втомлений, намагаюсь триматись. Не бачу цілі, але йду. Сподіваюсь, що колись це закінчиться. Що колись я зрозумію для чого все це. Але з кожним днем мені все більше здається, що цього не настане.

Я хочу мати якусь мету. Як це було колись. Тоді було не так погано.

[not4yourmind]

Одним з останніх завдань моєї психотерапевтки мені було вигадати собі сенс життя та цілі на нього. Основний посил цього завдання був доволі простий. Вона прагнула сформувати в мене хоча б якесь бачення. Не важливо, що я мав би вигадати. Це могла бути досить банальна ціль, яку б можна було досягти на наступний день. Або навпаки якась велика та глобальна ціль, яку б взагалі ніколи не можна було досягти.

Це одразу здалось мені дурістю, насправді. В мене тоді були проблеми з відчуттям цієї реальності і я вбачав певну не логічність цього. Якщо я мушу вигадувати для себе сенс життя, то який з нього «сенс»? Але через певну свою відповідальність, я не міг прийти на наступну зустріч без відповіді чи придумав я його собі. І в ніч перед самим сеансом я сидів над чистим Word - листочком і думав, якщо це можна так сказати. Насправді я просто гортав Youtube та Tumblr з думками швидше закінчити це тупе (як мені здавалось) завдання. І оскільки воно для мене виглядало дурістю, саме по такому принципу я його й вирішив. Мені в стрічці потрапив фрагмент - нарізка меланхолії одного з персонажів аніме «Людина - бензопила». Тож, я просто «скопіював» його ціль на життя і вставив собі в листочок з певним оформленням. Іронічно? Так. Підходить під дурне завдання? Так.

Я закрив файлик. Але заснути не зміг. Я почав думати, які кроки можуть бути для реалізації цього завдання. Була третя ночі, але я взяв ноутбук, пішов на кухню і відкрив файлик назад. Дописав декілька речень, які теж були більше іронічними, ніж ні. Закрив все це діло і почав гладити кота. В процесі, я задумався про сенс котячого життя. Формально, коти живуть теж так само. Але для них цей вибір базується багато в чому на базових рефлексах. В голові якось самі по собі утворились цілі схеми та алгоритми змінних, які впливають на рішення кота зробити ту чи іншу дію. І мене це ще більш зацікавило.

Я знову відкрив ноутбук, але вже не Word, а Excel. І пішов «процес». Ціль з «Людини - Бензопили» лишилась флагманською, проте поруч утворилось ще декілька, які її взаємовиключали. Для досягнення цієї цілі було сформовано більше сотні різних алгоритмів та пунктів, які дозволяють покращити себе в тій чи іншій сфері. Все це розбито на 8 основних категорій, має певну % залежність, систему пріоритетів, розбиття на частини та кроки до реалізації. На це все пішло більше ніж 3 години. Я не спав до ранку, але закінчив. Це велика таблиця, яка формує досягнення доволі іронічної цілі в моєму випадку.

Після того, як я все зберіг я зрозумів суть цього завдання. Воно якось саме собою спрацювало. Оці «таблички» - це весь я. Я їх складав для клану, для роботи, для відпочинку. Я їх навіть складав, коли ходив в магазин. Оця структуризація. Розбиття примітивних цілей та опис кожного етапу дозволяє контролювати своє життя і мати певний план на більшість непередбачуваних ситуацій. Не впевнений, що психотерапевтка мала на меті отримати саме такий результат, але...

Але з того часу пройшов вже місяць. Я займаюсь «спортом», покращив сон, покращив харчування, вирішив деякі проблеми, які тягнулись вже дуже давно і покращую ще дуже багато чого. І глобально, вже намічається якийсь вектор чи що. Все йде «по плану» з таблички. Відчувається контроль, відчувається бачення того, до чого я йду. Хай воно і іронічне) Результат цих кроків в поточному випадку і буде ціллю життя. Іноді не с��рйозний підхід може сформувати досить чіткий план дій, який комплексно вплине на вс�� сфери твого життя. Головне - повертатись до себе тоді, коли втрачається орієнтир.

[du-sha]

Я:*просто в одній програмі записую свої думки переживання та цілі. Розписую свій день і розумію, що це просто програма, де не буде відповіді.

Та сама програма наступного дня: