#Закордон

[zlabjola]

Понеділок останнього тижня перед відпусткою. Я поки не почуваюся так, наче маю якось потерпіти цілих 5 днів до вихідних. Мабуть, бо знаю, що цього разу вихідних буде більше.

Всі мої плани на ці грядущі два тижні відміняються. У кішки страшні проблеми з зубами. Майже всі потрібні видалити. А це не малі гроші. Терпимо, але все одно. Я на свої зуби стільки не витрачала ще, як на її. І це я вже зробила їй ультразвукову чистку зубів і аналізи усі попередньо. Що теж влетіло в копійку.

Всі мої думки зводяться до грошей. Чого я хочу? Залежить від суми. Що я можу? Залежить від суми? Що робити? Залежить від суми. Який в мене настрій? Залежить від суми.

Я давно вже це за собою помічаю. Це оте бідне мислення? З одного боку я розумію, що в деяких речах обмежую себе з власної волі. Але камоооон. Ну добре, могла б я взяти і поїхати кудись закордон. Спустити всі гроші які є і лишитися з голою жопою до наступної зп. Хіба це розумно?

Читаю я зараз статтю про синдром бідності. "Негативне ставлення до грошей" о ні, у мене дуже позитивне до них ставлення. Боже, тут все так написано, наче люди з власної волі обирають пахати на низькооплачуваній роботі :D

[not4yourmind]

Завтра йду на квіз. В п’ятницю б’ю татуювання. В житті купа спілкування, бо як тільки я став пофігістично ставитись до знайомств, вони як ніби почули це і сказали, що так просто мене не відпустять. З одною дівчиною спілкуємось вже дні три протягом всього дня.

Але глобально. Щось мене трохи вибило оце повідомлення зранку від хресної. Про закордон і «все життя попереду». Я спробував прочитати пост з трохи об’єктивної сторони і так, він все таки дуже депресивний. Хоча я просто свої думки про роман Сартра виразив. Ну тобто. Не хочеться бути дуже аж депресивним, бо наче як я зараз на своєму місці. Отой пост це мій стиль за замовчуванням. Я навіть думав, що він не поганий в плані смислового наповнення. І таке щось.. Загалом вибило з колії трохи.

І ще й це тату. Я така «нєженка», як всі кажуть. Я дуже не люблю, коли мені роблять боляче і взагалі якось торкаються. Прямо до якоїсь панічки. Сам можу робити собі, а от коли хтось, то ні. Це правило не поширювалось лише на колишню. З нею я був максимально тактильним в своєму розумінні.  І тут тату. Доволі велике та об’ємне тату. А я взагалі якось не переживаю. І це так дивно. Мені ж то мало б бути не все одно. Але все одно.

Зрештою таке. Надворі дуже похмура погода. Моя улюблена. В таку погоду хочеться трошки тепла. І я ото стараюсь кресати вогник всередині себе, рутину от налаштував. Але наче й тут себе обманюю. Що ще я маю спробувати, щоб зрозуміти своє місце, нарешті? Я вже стільки всього (по своїх суб’єктивних мірках) спробував… Всі дні дуже «зайняті». А щось вогник наче й горить. Але так. Ледь-ледь.

Піду чаю зроблю. Для щастя треба мати кому зробити чай.

[wrldwizards]

дурного і в церкві наб'ють

це про мене. останні 6 місяців я працювала у своєму селищі, у дитячому міні-садку + мала декілька учнів на репетиторство. я знала що це погана ідея. якщо ти зробиш у своєму місці щось не так - це будуть знати всі і ця слава залишиться з тобою довіку!

на початку усе було більш-менш нормально. перших два місяці я працювала на 8 тисяч гривень і думала, що це просто бомба заробляти такі гроші тут. але з початком осені, усе тяжче стало жити з такими коштами, враховуючи що я навіть не плачу за житло чи комунальні послуги бо живу у себе вдома. потім моя керівниця дала мені декілька учнів + були додаткові заходи, і зп була трошки більшою. у мене були заміни, тому сума була більше 13 тищ.

з такої радості, що я можу більше заробити, в грудні я організовувала різні івенти для дітей. кіновечір+ вечірка+дит.клуб. але натомість отримала за це 0 грн.....

я чекала і дуже хотіла цієї оплати, новорічні свята дійсно потребували коштів на подарунки та якесь мінімальне святкування. коли я отримала 8000 тисяч зп, у мене було таке відчуття наче вона робить якусь милостиню що дає мені ці гроші. кидає наче кістку собаці. на, гризи!

у нас був корпоратив та таємний санта. на це теж потрібні гроші. я була настільки вражена тим, що вона недоплатила - що я не пішла на цей захід. на ньому вона подарувала дівчатам сертефікати в єву. я прийшовши в понеділок на роботу очікувала подарунку від таємного санти та цей сертефікат. подарунком був нещасний косметичний набір для фарбування ( тіні туш та гель бля брів) і жодного сертефікату. і звичайно жодної доплати.

перед цим, я запитала в неї чи може вона мені розписати, яка в мене була зп і за що вона. вона написала, цитую: "трошки пізніше". окей. трошки пізніше затягнулось на майже кінець січня. зарплата за грудень, яка мала бути як мінімум до перших чисел січня.

я взагалі очікувала якогось бонуса, хоча б у вигляді 200 грн за всі відео та фото, публікації та постери які я робила. за організацію, та те що я робила у 2х кількості роботи ніж мої обов'язки.

повторюсь - нуль із маком.

я докладала свої гроші - на каву, чай, солодощі, якісь матеріали. постійно купувала за свої гроші наліпки та якісь прикраси. нахера питається? до цього всього додається, що я постійно сиділа в понаднормові години з її маленькою дитиною, коли могла йти додому і відпочивати. або проводили уроки, колихала його та дивилась за ним, хоч цього я не повинна робити.

я була дуже сильно зла і ображена. думала, за що зі мною так подоводяться? я не хочу нікому зла і чогось погано. але таке відчуття, наче іншим людям я просто кістка в горлі. я в принципі і зараз то дуже ображена.

але сьогодні я їй сказала що не хочу вести уроки. принаймні зі Степаном. вона сказала що візьме заміну замість мене. Платон сьогодні сказав, що вони їдуть закордон і більше в мене не буде уроків укр-мови. тобто уже два уроки в мене випадає. залишається тільки двоє людей онлайн та два Вані. один її. я теж скажу що не хочу з ним працювати. тому хай вирішує свої проблеми сама. я хочу звільнити другу половину дня.

не хотіла платити гроші прац��внику - працюй сама. я не буду і уже не хочу. якщо перед цим, я ще думала що вона нормальна керівниця і можливо класна людина, то тепер її аура для мене це -10000%.

[plupk]

Проспав першу пару, бо мій організм вирішив ніяк не реагувати на будильники. Але то була лекція, тому не так погано.

Одразу після пар була технічна співбесіда. Не знаю.. мені здається я знов не отримаю оффер. Розмова була з менеджером і розробником, і ще й пройшла на пів години більше запланованого, але мені сподобалось.

В мати ввечері почала сильно боліти голова. Наче дійшло до рвоти, але я цього не бачив. Я робив презентацію і тоді батько зайшов попросити мене щоб я зустрів швидку. Наразі мамі стало легше, але під кінець я знов посрався з батьком. Через те, що він в будь-якій ситуації згадує про мої недоліки, навіть коли це не стосується мене. Заїбав.

Хочеться написати про щось добре, але не виходить блять). Пройшов тест

Якось не весело, але хуй з ним.

Не знаю, чи розповідав тут, але один з друзів поїхав закордон чи як він каже "десь в області". Завжди уникає цього питання в переписці, і ми через це з ним майже не спілкуємось. Мені це не подобалось, тому я спитав його, чи хоче він поговорити в відео-дзвінку (потім я картав себе, бо мені здавалось, що я вдався до маніпуляцій). Він погодився. Потім була задача зібрати друзів в один і той самий час. Я не казав нікому, чому саме. І, блять, один з друзів працює і йому взагалі здається що похуй. Ніякої ініціативності і відповідає з їбейшою затримкою. Мене вибішує таке ставлення, тому я прямо написав, що напевно будемо без нього. Ну а потім мене це все заїбало і я не хочу це все продовжувати, бо здається, що це потрібно тільки мені.

Хочу щоб мене просто обійняли і сказали який це пиздець. Я часто жартую і намагаюсь ��ідняти настрій людям, але це все руйнується, коли їм похуй і вони хочуть його погіршити мені. Мені складно підтримувати спілкування як і раніше, але схоже це було потрібно лише мені. І через це стає або сумно, або злить. А я так не хочу проживати погані емоції.. вони забирають всі сили.

[zephyread]

🏡 Драбина

Євгенія Кузнєцова

Сучасна українська літературна

⭐ 10/10. Дуже життєва історія про нашу реальність: сім'ї через війну довелося виїхати закордон до свого родича. Але тут з трагізмом ситуації поєднано й гумор — тільки головний герой зажив своїм життям з мрією зробити собі класну хату, як до нього всі з'їхалися і починають давати свої поради: то їсть він замало, то помідорів у городі не вистача.

Персонажі: Толік — головний герой. Його постійно ковбасить від того, що от він тепер відповідальний за сім'ю, сидить в Європі, поки інші воюють, та ще й його колеги зовсім не розуміють всіх жахіть, намагаючись йому пхати "хароших руськіх".

Особисті враження: дуже життєво і ��ак само сумно, читається швидко і повністю заслуговує на своє місце у топах.

[nelligekata]

німці в час окупації тричі вивозили до Німеччини, а вона тікала і добиралася до рідної Дібрівки.

Афанасій Шкурупій Біля пам'ятника легендарної кобили, яку німці в час окупації тричі вивозили до Німеччини, а вона тікала і добиралася до рідної Дібрівки. Села, яке розташоване недалеко від Миргорода і де діє ще із 19 століття знаменитий на увесь світ конезавод. Останнього разу, щоб знову не втекла додому, німці її осліпили. І вже сліпа (!), вона все ж виривається з полону і добирається до рідного села. Це неймовірно, але правда. Може, хтось бачив фільм, знятий в радянські часи, то це про неї. Тварина, а яка любов до рідної землі! Повторюю - тварина, навіть осліплена ворогом, повернулася, а чи повернуться до рідних країв українці, які втекли закордон? Вона ж не тільки повернулася вже осліплена, а ще й встигла привести жеребчика, який став знаменитим скакуном. Ото пам'ятник їм обом!

Якщо когось зацікавила історія кобили ГІЛЬДИ (а саме так її звали), пошукайте у бібліотеках книгу Василя Лиса ,,ПОГОНЯ''-- не пошкодуєте, дуже цікава. А щодо згаданого Владикою Афанасієм знятого кінофільму про Гільду Одеською кіностудією, то режисер його просто

вкрав цей сюжет у автора повісті, хоча в листі просив дозволу

на зйомки, але в титрах навіть не вказав , що фільм знятий за повістю

Василя Лиса.До речі. може, це й добре, бо кінофільм дуже програє

у порівнянні з книгою. Тому шукайте її в бібліотеках -- не пошкодуєте.

[girl-with-demons-in-her-soul]

Поїхати закордон вперше в житті -done

[lisa-is-chilling]

два тижні тому моя завкафедри словами через свій же рот особисто сказала, що я можу прийти 7 грудня на передзахист магістерських і захистити курсову (яку в мене ніхто не приймав в липні, коли мав відбутись захист, бо на заочників всім поїбати).

і от я просиділа дві години, шоб мене просто проігнорували. і я вчора їй писала з уточненням часу (бо в хну як завжди все в останній момент відбувається), але ніхто ті повідомлення не читав.

ну типу.

якого хуя блять.

бачить бог я стараюсь. я намагаюсь. але все спихають на "недолугих заочників", бо проблема очевидно не в викладачах, які просто обирають ігнорувати тих, хто хоче здавати, вчити та писати, навіть якщо це 1 з 5.

і мене це відверто заїбало. я втомилась. я просто хочу отримати цей йобаний диплом і попрощатись з цим клятим місцем. і я можу отримати 3 без захисту, але ця трійка споганить мені і так не дуже красиву картинку з середнім балом - а якщо я хочу вступати закордон на магістратуту, це мені взагалі не в плюс.

можливо, я зможу здати їй цю курсову на захисті наступної. можливо. ніяких гарантій. хіба що я уточню у керівника чи у неї напряму. але чесно. таке відношення взагалі не мотивує вчитись. бо я роблю все, що можу, і навіть більше.

[vtshey]

Привітик 👋

Я тут по-факту новенький. Пішов з соціальних мереж по типу інсти й тіктоку через їх високу наповненість скандалами, політикою й всього того від чого я так не фанатію. Вважаю, що соціальні мережі мають призначатися для того аби заспокоїтись, а не нервувати. Для усього важливого (новин, політики й такого подібного) є месенджери по типу Telegram. Це звісно ж виключно моя думка 💬

Якщо казати щось цікаве про мене, то я дійсно живу на території України й не виїжджав жодного закордон 🌍

Моє хобі — це фотографія, а саме зйомка чого не будь в будні дні на камеру смартфону як фото так й відео 📱

Люблю писати вірші й здається, що саме обидвоє цих речей наповнять мій профіль тут, а ще мабуть інколи буду тут залишати свої думки про, що не будь й результати якихось спостережень за чим не будь 😉

Буду радий бачити вас у списках своїх підписників 👥

Дякую вам за читання й увагу до цього посту ❤️

Слава Україні 🇺🇦

[you-should-not-read-this]

кожна поїздка закордон - хуєта.

купа дрібних хуєнь, візу в США не погодили, дівчинка, яка мені подобається - зійшлась з колишньою.

[sorromiawolf]

Ніхто

абсолютно ніхто

та сама частина цис гетеро чоловіків,які не зробили ніхуя важливого чи важкого в своєму житті : А ТЕ ШО НАС НЕ ПУСКАЮТЬ ЗАКОРДОН ЦЕ ТЕЖ СЕКСИ��М?

Якого хуя тебе,здорового чмоловіка,повинні пускати закордон поки в країні ВІЙНА і наші захисники і !!!захисниці!!! їбашать русню та ризикують своїм життям,поки твоя жопа сидить рівно поряд з дружиною/мамашкою,мен?

Це настільки іронічно коли деяка позорна частина консервативного цис мужла,яка ніколи не працювала чи робила щось важливе,називає себе "сільньій пол" просто тому що він народився з членом,в реальності вони такі...крихкі та ніжні фіалочки,яких ухнітають жінки та "гепаради".Немає сільного чи слабого пола,це залежить від людини.Ви просто слабі нікчемні привілейовані уйобки,які шукають привід обісрати та знецінити жінок.

Незважаюче на те,що в Україні найбільший % військових жінок в світі.

[not4yourmind]

Тьотя прочитала мій пост рецензію на фб і написала, щоб я виривався з рутини,тікав закордон,бо мати такі думки надзвичайно сумно. І в мене ще все життя попереду.

Проблема лише в тому,що мені як раз і не вистачає цієї рутини. І в душі я хочу кращої її версії. А спокій не залежить від локації. ��е душевний стан. І зараз, насправді, відчувається,що він повертається.

[traveler-from-ukraine]

Трансфегераське шосе. Румунія

Частина 1: Мальовнича дорога

Однією з наймальовничіших доріг світу є траса Транфегераш. Розташована вона в Румунських Карпатах. Ця траса була збудована в 1970-х. роках для воєнних цілей за наказом Ніколає Чеушеску. Зараз це звичайна траса яка є дуже популярною серед туристів зі всього світу.

Моя перша туристична поїздка закордон була саме сюди. Це була майже спонтанна пригода з друзями, на машинах. Так я вперше потрапив в гори — в Карпати, щоправда не в українські.

До шосе виїхали ми з міста Брашова. Рухались ми по навколишнім рівнинам Трансильванського плато. Чим ближче ми наближались до повороту на шосе Трансфегераш, тим більш стрімко почали "рости" гори масиву Фегераш.

Далі дорога завела нас в ущелину, звідки і починається саме це шосе. Тут в ущелині є туристичні комплекси з неймовірними краєвидами на гори і на водоспад Балея. Поруч з цим всім знаходиться один із вʼїздів на шосе Транфегераш.

Минувши його, ми трохи піднялись вгору, і вже одразу з цієї висоти можна було добре роздивитись річку Балея, що тече через ущелину, і яка утворює однойменний водоспад.

Траса тут проходить через ряд тунелей, які дуже гарно вписуються в місцеву природу.

Так ми добрались до найбільш живописної частини шосе, що знаходиться майже на самій вершині перевалу. Гори тут утворюють широку ущелину.

Звідси ж відкривається неймовірний краєвид на Трансильванське плато і на шлях що ми вже подолали. Видно звідси і туристичний комплекс, повз який ми проїжджали. З нього на вершину перевалу курсують кабіни канатної дороги.

А далі було те за ради чого ми сюди приїхали — живописні серпантини шосе Трансфегераш. Рухаючись якими ми поступово наближались до самого перевалу. Зазначу ще те, що через велику кількість туристів, це був рух в суцільному заторі. Однак з іншого боку, у нас був час насолодитися красою, що нас оточувала.

На самої ж вершині перевалу, а це 2034 м над рівнем моря, ми побачили озеро Балея. Саме з цього озера бере початок однойменна річка, про яку я згадував вище. Як ви можете побачити на фото, були тут і залишки льоднику, яке живить озеро і річку. І це в кінці липня!

Саме через пізнє танення снігу на високогірній ділянці, наскрізний рух по дорозі відкрито тільки з 30 червня по 1 листопада, і тільки в світлий час доби — з 06:00 по 22:00. Але дати відкриття і закриття траси можуть змінюватись в залежності від погодних умов.

Тут на перевалі, теж доволі добре розвинена туристична інфраструктура: готелі, ресторани і навіть базарчик з сувенірами. Охочих щось купити така велика кількість, що саме це і послужило причиною заторів на дорозі.

Далі буде...

📍Озеро Балея

Підтримати ЗСУ

[besomeoneforyourself]

20.03.24

Останній запис в цьому блозі був в 2021 році.

І за цей час так багато всього змінилося.

В Україні розпочалась повномасштабна війна, яка триває досі і забирає щодня сотні життів на фронті та в містах, що далекі від лінії фронту. Велика кількість людей виїхало закордон. Велика кількість людей за цей час змінила свої погляди, мову спілкування та цінності.

Він (про якого я писала в тому останньому пості) обіймає мене і кладе голову на плече, тримає мене за руку і ми йдемо далі. За цей весь час я лежала в лікар��і зі своєю грижею, переїхала в інше місто, живу разом зі своїм коханням на зйомній квартирі, маю десяток учнів і радію тому, що маю.

Не знаю, що нас чекає далі, як розвиватимуться події, та і неможливо нічого передбачити.

Сподіваюсь, повернусь сюди ще за тривалий час, щоб написати знову.

[wrldwizards]

don`t lie

мда, шось початок 2024 року не задався. тільки почався другий місяць року, а я вже без роботи.

моя робота у Перфетто тривалістю трохи більше місяця закінчились. висновок - не довіряй обгортці і не вір чужим людям. довіру потрібно заслужити і вислужити, не варто відкрити свої плани і думки обцим персонам. на перший погляд, ідеальна робота, але ��рацівники.....

не варто пліткувати і самому вірити пліткам. люди додумують і перекрутять так, як їм цього треба. наприклад Іза, шефова, лицемірна і двуособова - уся така зайка і фея, а насправді просто грає на публіку і хоче шоб всі її любили. Кароліна, мені шкода її, вона недолюблена, із завищеною самооцінкою, прагнуча уваги молода дівчинка, яка хоче отримути любов чоловіків навколо. Марія це жорстока і невихована особа, яка виїхала закордон але справжнього життя не бачила і не побачить. Вона спрямовує свій погляд не на ті речі і жиє в неправильному середовищі. деякі доставщики були нормальні. з ними я нормально говорила і все було ок. Кшисю, єдина людина яка мені подобалась, але він теж має свої проблеми. ну і те гівно іван тут даже нема слів. гівно гівном. через нього я плакала в туалеті і звільнилась. він наговорив мені таких речей про які стидно і важко в голові прокрутити.

шефова не повірила мені і сказала що я роздуваю і додумую ситуацію. да, я показала йому фака. але він сказав мені набагато гірші речі.

усе що стається - стається на краще. значить так було потрібно. це моя наука.

це пам'ятка для мене - не відкриватись людям і брехати. не відкривати жодної інформації про себе. шоб потім цієї інформацієї не зманіпулювали. і головне, ставитись до людей так, як вони ставляться до тебе. якщо хтось себе погано поводить - покажи йому це і своє ставлення, а не старайс�� бути милою і привітною. Іра, якщо хтось не бачить яка ти привітна і класна, це значить їхній вибір. це не твоя провина. люди обирають свою поведінку і самі відповідають за свої вчинки. якщо вони обирають ображати, коментувати, пліткувати про тебе - це їхня помилка. бо все принесе тобою у світ, повернеться тобі з подвійною силою. а я допоможу це реалізувати.

я хочу сіяти насіння любові і підтримки, насіння впевненості і порядку, мудрості і чистоти. я бачу в кожній особистості риси прекрасні і злі. але вони повинні самі обрати ким стати і показати світу.

[buchanews]

План дій Бучанської громади на 2024 рік представили на Форумі (ФОТО)

План дій Бучанської громади на 2024 рік представили на Форумі (ФОТО)

Напередодні Дня місцевого самоврядування відбувся Бучанський форум «Реформи. Децентралізація. Євроінтеграція» у Kosenko Art Gallery в Бучі. У панельних дискусіях заходу взяли участь народні депутати України, представники урядової влади, закордон