#направити

[the-lemonaut-ukr]

Як писати про незрячих персонажів і персонажів з порушеннями зору: Від якої особи писати; візуальний опис

-

Важливо: усе, що знаходиться поза цією приміткою, не є моїм оригінальним контентом. Це - мій переклад посту з блогу @mimzy-writing-online, незрячої людини.

Я є зрячою людиною, тому щиро перепрошую за будь-які неточності. Хоча я знаю, що термін "сліпий" визнають некоректним у використанні по відношенню до незрячих людей, я додам його в тегах, аби збільшити ймовірність знаходження його тими, хто про це не знає, а отже зможе дізнатися. Також усі посилання нижче - англомовні, а для автора використовуються займенники вони/їх.

-

Перш ніж почати, я хочу направити вас до попереднього посту, в якому йдеться про створення незрячих персонажів. Він важливий тому, що там я пишу на тему того, як саме ваш персонаж міг втратити зір, і що він може бачити. Якщо ваш незрячий персонаж або персонаж із порушеннями зору може бачити, наратив навколо цього є до біса важливим.

Посилання на головний блогпост тут: [пост є англомовним] https://mimzy-writing-online.tumblr.com/post/185122795699/writing-a-blind-or-visually-impaired-character

Посилання на частину першу, створення персонажа: [українська версія, де міститься також посилання на оригінал] https://www.tumblr.com/the-lemonaut-ukr/747733340665397248/yak-pysaty-pro-nezryachyh-personazhiv

Усі пости про написання незрячих персонажів, як вже створені, так і майбутні, я буду відмічати у своєму блозі хештегом #blindcharacter. Якщо ви хочете бачити більше письменницьких порад, підпишіться на мій блог [@mimzy-writing-online].

Дисклеймер: я живу із втратою зору вже два роки, і в мене є досвід написання двох незрячих персонажів від першої особи, тож мої поради спираються саме на це. Також я згадаю свій життєвий досвід та спогади, адже я людина із порушеннями зору.

Від якої особи писати?

Якщо йдеться про головного героя вашої історії, вам необхідно зробити вибір: писати від третьої чи від першої особи. Якщо ж цей персонаж є другорядним, опис не гратиме такої важливої ролі, проте вам все ще варто знати, що саме він бачитиме в певний момент чи у певній сцені, адже це впливатиме на його поведінку.

Оповідь від першої особи

Особисто я вважаю, що писати незрячого персонажа від першої особи - найкращий варіант. Таким ��ином читач може відчути персонажа, і бачити усе, що він бачить (або ж не бачить). Читачі хочуть на деякий час зануритися у чиєсь життя, і якщо вони читають про незрячого персонажа, вони хочуть відчути його життя "на повну".

Хоча в цього підходу є й недоліки. Ви маєте працювати у межах того, що ваш персонаж може чи не може сприймати. Це може ускладнити створення опису подій (більше інформації про це нижче), і час від часу буде легко прогавити і забути, що ваш персонаж не здатен побачити колір чиїхось очей, посмішку, дорожній знак, колір подарованого шарфа тощо. Вам необхідно навчитися працювати в цих рамках. Якщо ви помилково написали про щось, що ваш персонаж не зміг би побачити, ви можете просто відредагувати цей момент.

Повторюся, що більше про опис подій від першої особи буде нижче.

Оповідь від третьої особи

Недоліком оповідання від третьої особи є неможливість зануритися в життя вашого персонажа. В цьому разі дуже просто оступитися і включити те, чого ваш персонаж не здатен бачити. Ймовірніше за все, ваші читачі забудуть про зорові обмеження вашого персонажа, коли читатимуть кілька сторінок детальних візуальних описів підряд, а потім здивуються через усне зауваження, що персонаж не побачив X або Y. Вам все ще потрібно буде зважати на те, що реалістично зміг би побачити ваш персонаж, і про це легше забути при описі подій з висоти пташиного польоту, аніж з його власних очей.

Я рекомендую вам вибрати третю особу, якщо ви звикли писати таким чином і вам складно працювати із першою. Хоча я все ж закликаю вас спробувати писати від першої особи, перш ніж цілковито відмовитися від ідеї.

Повторюся, що цей вибір є менш важливим, якщо ваш незрячий персонаж є другорядним.

Опис візуальної складової очима вашого незрячого персонажа

Саме тут надзвичайно важливо ретельно візуалізувати те, що може бачити ваш персонаж, а що - ні. Навіть якщо він може сприймати лише світло та тіні, існує безліч способів описати його світ візуально.

Деякі з варіантів можуть навіть здатися трохи нечесними.

Залежно від того, в якому віці ваш персонаж став незрячим, він може все ще пам'ятати як це - мати зір. Так, це дійсно звучить дещо нечесно, проте є ймовірність, що ваш персонаж все ще пам'ятає, як виглядає його вулиця, його друзі, сім'я. Однак він може й забути, все залежить від часу. Ще раз швиденько згадаю про Моллі Берк. 

Тримайте посилання на її YouTube канал (оскільки я згадую про неї вперше в цьому пості): https://www.youtube.com/channel/UCwf9TcLyS5KDoLRLjke41Hg

Моллі втратила зір у віці 14-ти років, але до цього вона бачила кольори, природу, як виглядає її родина (хоча вона була юридично незрячою з народження), але тепер їй 25, і з моменту втрати зору пройшло вже десять років. Після десяти років, вона більше не пам'ятає, як виглядають кольори чи деякі тварини. Вона знає, які кольори підходять до яких, але це є результатом соціалізації: люди кажуть їй, які кольори виглядають добре разом, а які не поєднуються. Отже якщо ваш персонаж втратив зір давно, або переїхав з рідного міста до іншого, ймовірніше за все в нього немає актуальних візуальних спогадів про навколишнє середовище.

Ваші читачі автоматично створять власний візуал. Вони вже роблять це, коли читають про зрячих героїв. Хоч як би ви не описували кімнату, будинок чи пляж, вони все одно пропустять ці локації через призму власного досвіду. (Коли я уявляю будинки, я покладаюся на ті, в яких мені вдалося побувати раніше, і так само з квартирами. Зображення в моїй голові ніколи не є ідентичним до авторського, але з цим нічого не поробиш.)

Ваші читачі знають, як виглядає вулиця у передмісті. Вони знають, як виглядає пляж, ліс, заквітчане поле, або осінній день. Знають, як виглядають школи, лікарні, універмаги, ресторани. Їх мозок автоматично заповнить прогалини доречними деталями, вам лише потрібно сказати, де саме мають місце події, або де персонаж вважає, що він зараз знаходиться.

Ось вам секрет того, як створити необхідну ментальну картину у кількох словах: використовуйте лок��цію, настрій, годину дня, скільки людей знаходиться навкруги, а також певну естетику. Тихий і спокійний пляж, або людний пляж, завалений сміттям. Два різні сетинги, обидва описані лише в кількох словах. Сучасна, оживлена кав'ярня чи хіпстерська кав'ярня, де ніхто нікуди не поспішає. Гучний нічний клуб? Стильний джаз-лаундж? Темний дешевий бар? Брудний громадський туалет? Чиста, сучасна вбиральня? Усі ці описи викликають в вашій голові різні образи, що засновані на вашому досвіді, навіть якщо для опису кожної локації було використано не більше трьох слів.

Звичайно, якщо ви не я, і знаєте хоча б щось про нічні клуби та клубне життя, тому що моє особисте уявлення про них засноване на барі Олевера Квіна з серіалу "Стріла" на Нетфліксі, бо мені зустрічалися уривки з нього в інтернеті.

Речі, які ваш персонаж завжди знатиме (за винятком особливих обставин):

- Місце подій (звичайно, якщо його не викрали, або він не втратив свідомість, і не прокинувся десь у незнайомому місці. Тоді вам потрібно вирішити, як він зрозуміє, де знаходиться);

- Годину дня (якщо він не під наркотиками, або просто погано орієнтується у часі, як-от я);

- Північ, південь, захід і схід (взагалі-то, незрячі люди орієнтуються в цьому краще за зрячих. Вони вчаться цьому окремо, аби потім не губитися);

- Пору року і клімат, в якому він живе;

- Чи місце, де він знаходиться, переповнене, безлюдне чи малолюдне, і чи ця кількість людей незвична для цього місця та часу.

Цього достатньо для початкового опису, але до нього ви додасте також і незорові деталі.

Інші органи чуття вашого персонажа можуть вловити речі, які він не здатний побачити.

Він відчує хрускіт листя під ногами, шкряботіння тростини по асфальту, шум автомобілів, вигуки дітей на майданчику, кроки позаду себе на тихій вулиці, чи те, як хтось проїжджає повз нього на скейтборді. Він так само відчує пісок, що сиплеться через пальці, м'яку траву під ногами, слизьку багнюку, потрісканий чи бугристий тротуар, по якому він рухає тростиною, облуплену фарбу на стіні під нігтями, або липкий сироп на поверхні столу, який він не помітив до того, як до нього доторкнувся. Він відчує тепле сонце на обличчі. Відчує прохолодний вітер. Він відчує запах їжі в ресторані, або хлорки на підлозі, або сміттєвих баків, повз які він проходить, або ж запах землі після дощу. (Зазвичай, коли я виходжу надвір, я чую запах вологої землі швидше, ніж помічаю калюжі). Їх органи чуття можуть додати деталі, які вони б ніколи не помітили очима.

Загалом, як письменник вам варто звикнути до застосування усіх п'ятьох почуттів при описі будь-чого, але особливо важливим це є у написанні незрячих персонажів, аби компенсувати відсутню візуальну складову.

Як описувати діалог без використання зору героя

Це може прозвучати суперечливо, але у розмові зір застосовується більше, ніж ви думаєте. Комунікація складається на 60-90% відсотків із несловесних взаємодій (мені зустрічалися кілька версій цієї статистики, зараз якось не дуже хочеться шукати точну цифру).

Це означає, що слова - це не єдиний спосіб отримання інформації. Зрячі люди дивляться на мову тіла та вирази обличчя співбесідника, аби точніше зрозуміти його настрій під час розмови. Насуплені брови чи посмішка, схрещені руки, різкі або плавні жести. Закочені очі, роздратований погляд, періодичне поглядання одне на одного, кривляння і т. д. У деяких випадках ваш незрячий персонаж може побачити посмішку або позу тіла, якщо у нього є достатньо залишкового зору, але що якщо ні?

Ваш персонаж не знатиме, хто посміхається чи супиться, і як це виглядає, коли так роблять його друзі. Персонаж не зможе розділити погляд з кимось, і не помітить, як його друг закочує очі.

(Принаймні, якщо його залишковий зір не дозволяє йому час від часу бачити вирази обличчя, як-от коли він знаходиться близько до людини і в кімнаті/на вулиці добре освітлення).

Ваш персонаж орієнтуватиметься на інтонацію та підібрані співбесідником слова, аби розпізнати його емоції. Швидке мовлення підказує про збуджений стан співбесідника, або на те, що йому потрібно скоро піти. Погано сформульовані речення чи заїкання вказують на тривожність, сором'язливість, почуття провини, роздратованість, або те, що людина каже неправду. Спокійний тон, повільний темп, щирий сміх - на невимушену розмову. Неправильно вимовлені або невиразні слова означають сп'яніння, перевтому або травму.

Друзі та рідні іноді описують деталі, які ви не бачите

Тут я пишу на основі особистого досвіду. Коли ми гуляємо на вулиці, мої друзі чи рідні дуже часто відмічають для мене різні візуальні деталі, особливо такі, що могли б бути важливими, або такими, що підняли б мені настрій. Ось кілька реальних прикладів.

"Там на даху рудий кіт." "Он там пречудовий садок, так багато троянд." "Надворі двоє дітей граються зі світловими мечами." "Над нами на деревах сидять папуги." "Через дорогу виступає вуличний актор." "В кількох метрах від тебе іде людина з тростиною." (Це сталося вчора перед моєю останньою парою семестру, свіжий спогад). "Ой, там на будівлі висять квір прапори." (Це сталося минулого літа, коли ми їхали сусіднім містом у червні, мене це дуже порадувало).

Також вони кажуть про речі, які можуть становити для мене небезпеку: "Попереду великий натовп." "Ви зараз заходимо на стоян��у." "Там дорожні конуси." "Зліва стоїть драбина, краще піди направо." "На нас їдуть скейтбордери."

Або вони кажуть щось про людей. "Та незнайома людина до тебе придивляється." (фліртує) "На тебе хтось витріщився." "Ось там симпатична дівчина/хлопець." "Друг A, ймовірно, не дуже хоче розмовляти з другом B." або "Друг A і C танцюють/палять надворі/сміються/дивляться в телефони." Усе, що завгодно.

Іноді це "усе" включає й недоречні, грубі чи осудливі речі, але повірте, люди скажуть все що завгодно, коли ви цього не помічаєте. "В тієї дівчини просто жахливий одяг." або "Йой, їй треба пофарбувати коріння." або "Отой хлопець виглядає так, ніби він не голився і не мився цілий місяць." або "Його тату мені не подобається." або "Він схожий на троля." Якщо в вашого незрячого персонажа особливо осудливий приятель, він міг би казати такі речі.

Як незрячий персонаж впізнає людей

Ось вам важливе питання. Чи бачить ваш персонаж достатньо, щоб впізнати когось по обличчю, фігурі або манері ходьби? Ні? Тоді ось що вам слід робити.

Якщо до вашого персонажа підійшов друг або привітна однокласниця, він/вона має сказати "Привіт, Мат. Це Кара" або представитися таким чином, аби ваш персонаж впізнав, з ким він розмовляє, і потім діалог може розпочатися.

Якщо ви скажете мені, що ваш персонаж впізнає всіх по голосу, я скажу вам: це так не працює.

Люди не здатні відтворювати супер унікальні вокальні тембри і діапазони, які б відрізнили їх від інших [8] мільярдів людей на землі, і незрячі люди (навіть ті, що мають суперсили, яких я пораджу вам уникати у третьому пості) не здатні розпізнати абсолютно усі голоси.

Ваш персонаж зможе впізнати голос хіба що якщо: 

1) Це голос їхніх батьків, братів чи сестер, найкращих друзів чи, можливо, вчителів. Але й це не гарантовано, я не зможу впізнати голос своєї мами у натовпі жінок. 

2) Це голос людини з характерним акцентом, який має лише невелика кількість людей в житті вашого персонажа. Американський друг у Великобританії чи друг-росіянин у Америці, який має акцент.

3) Ця людина має надзвичайно високий або низький голос, який складно не помітити. Хоча це малоймовірно.

Якщо він впізнає цю людину, то, ймовірно, лише в певному контексті. Я впізнаю голос викладачки, якщо я знаходжуся у тій частині корпуса, де вона зазвичай перебуває. Я впізнаю голос деяких - лише деяких - моїх одногрупників, коли я фізично знаходжуся в класі, але ��пізнати їх на іншому кінці університету було б для мене неможливим завданням. Я впізнаю голоси акторів, коли дивлюся телебачення (хоча, насправді-то, я впізнаю діалоги з серіалів чи фільмів, які мені вже доводилося бачити, і згадую, хто грає кого).

За певних особливих обставин, так, можливо, щоб ваш персонаж впізнав би чийсь голос. Але, будь ласка, використовуйте метод "Привіт, Мат. Це Кара, ти вже зробив домашнє завдання?", тому що він є найнадійнішим, і тому що було б чудово, якби ваші читачі це запам'ятали і використовували зі своїми незрячими друзями.

Звичайно, що не всі ваші персонажі знатимуть, що вам потрібно представити себе таким чином, або можуть про це забути, але будемо сподіватись, що ваш персонаж навчив своїх друзів говорити правильно.

На цьому я заверш�� частину другу. Я розпочали цей проєкт п'ять годин тому, і вже попівночі. Якщо хочете, ви можете спитати в мене про те, як писати незрячих персонажів. Я ніколи не проти відповісти на ваші запитання.

[nelligekata]

67 ДІБ В ОТОЧЕННІ: БИТВА ЗА ОПОРНИЙ ПУНКТ «ПІНЧЕР»

Бутусов: Це інтервʼю - одне з найсильніших вражень для мене на війні та у житті. 8 бійців батальйону «Свобода» 4-і бригади Нацгвардії «Рубіж» 67 діб з 10 липня до 16 вересня вели оборону опорного пункту біля села Спірне під Сіверськом. Останні три тижні вони бились у повному оточенні і відбили останній ворожий штурм, коли російські штурмовики увірвались на їх позицію та закидували гранатами бліндаж.

Командиром позиції був 25-річний командир взводу старший лейтенант Владислав Стоцький. Владислав закінчив академію Нацгвардії у Харкові, був розподілений у 4-ту бригаду НГУ «Рубіж» на посаду заступника командира роти по роботі з особовим складом, яка не передбачає безпосереднього управління  боєм на нулі. Але Владислав попрохав командування бригади направити його на нижчу, але бойову посаду - командира взводу, щоб битись у перших рядах, і попрохав розподілити у найбільш бойовий батальйон. І Владислава направили до «Свободи». На позиції організував якісне управління та звʼязок, був прикладом боєздатності для усіх бійців. Разом з Владиславом бились солдати-добровольці батальйону «Свобода», усі вони до 2022-го не мали ніякого військового досвіду, але мали високий бойовий дух та довіряли своїм командирам.

Під час масованого російського наступу на Сіверськ сусідам на флангах довелось відійти по обʼєктивних причинах. Але вище військове командування дало наказ батальйону «Свобода» втримувати позиції до останньої можливості, щоб не дати ворогу продовжувати наступ.

Командування батальйону «Свобода» організувало оборону у єдино можливий спосіб -  бійці отримали наказ діяти максимально приховано. І у двох крихітних бліндажах, де можна було стати у повний зріст тільки на коліна, почали діяти як у бандерівському схроні, практично не виходячи на поверхню, крім випадків коли треба вступити у бій.

Дрони та вогневі засоби «Свободи», за підтримки батальйону К-2 54-ї механізованої бригади ЗСУ знищували усі російські атаки на опорний пункт.

16 вересня російський штурмовий загін атакував опорний пункт на двох танках, двох МТЛБ та БМП, з яких десантувався цілий штурмовий взвод. І «свободівці» відбили атаку та знищили весь штурмовий загін ворога.

Я зробив це інтервʼю з Владиславом через день після того, як він за наказом командування прорвався з опорного пункту та вивів 6 бійців, тому в ньому багато емоцій. Тіло побратима Олександра Хомʼяка, який загинув смертю хоробрих у ближньому бою з росіянами, винести з оточення  можливості не було.

Усі бійці діяли у боях впевнено, довіряли своїм командирам, зараз завершують відновлення та повернуться на фронт у свою піхотну роту.

Подивіться інтервʼю, яке показує якими неймовірними зусиллями та жертовністю бʼються українські воїни за кожний метр рідної землі. Це має знати кожен:

war, Ukrainian warrior, genocide of the Ukrainian people, brave, hero,Glory to Ukraine, Glory to the Heroes, Death to enemies

[offellia]

писати треба завжди. слова допомогають зрозуміти будь-який емоційний стан і це правда, потрібно лише направити свою енергію у правильне русло. періодично я читаю щоденники Франца Кафки і радію його існуванню. як же чисто він описує свої почуття та враження. як гарно підбирає слова, як довіряє реченням. мені здається, я б хотіла бути ним. чомусь трагічні долі притягують більше ніж радісне існування. колись я навіть сказала декому, що не хочу бути щасливою, бо це занадто нудно. він тоді лише посміявся, але я не жартувала.

[dasykharkiv]

They write to us… ✍

Interaction with the public is a priority activity of the North-East Office of the State Audit Service, the purpose of which is to increase the level of trust in the activities of financial control bodies❗

How to contact us? ✅ Through the website: https://khrk.dasu.gov.ua/ua/plugins/appealOfCitizens/ ✅ Through e-mail: 202000@dasu.gov.ua ✅ By phone "Hotline": (057) 725-86-24 ✅ Send a letter to the address: 61022 Kharkiv, Svobody, 5, Derzhprom, 4th floor, 10th floor.

Who can apply? Citizens, public associations, enterprises, institutions and organizations.

On what issues? 🔸Do you know the facts of financial violations regarding the use of state funds? We are waiting for your appeal with a detailed description of the known facts. 🔸 Are you interested in what we do? We are waiting for your request with a description of what you are interested in.

More details: https://khrk.dasu.gov.ua/ua/news/261

Нам пишуть… ✍

Взаємодія з громадськістю є пріоритетним напрямком діяльності Північно-східного офісу Держаудитслужби, метою якого є підвищення рівня довіри до діяльності органів фінансового контролю❗

Як звернутися до нас❓ ✅ Через сайт: https://khrk.dasu.gov.ua/ua/plugins/appealOfCitizens/ ✅ Через електронну пошту: 202000@dasu.gov.ua ✅ За телефоном «Гарячої лінії»: (057) 725-86-24 ✅ Направити листа за адресою: 61022 м. Харків, м.Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 поверх.

Хто може звернутися❓ Громадяни, громадські об’єднання, підприємства, установи та організації.

З яких питань❓ 🔸Вам відомі факти фінансових порушень щодо використання державних коштів? Чекаємо Вашого звернення з докладним описом відомих фактів. 🔸Вам цікаво чим ми займаємось? Чекаємо Вашого запиту з описом, що саме цікавить.

Детальніше: https://khrk.dasu.gov.ua/ua/news/261

[rasen-rs]

Праве и лажне патриоте (Јован Цвијић)

Праве и лажне патриоте (Јован Цвијић)

Систематски национални рад најпросвећенијих људи само је први ступањ рада који треба што пре почети. Иза тога долази главни и најтежи посао на формирању националног осећања и мишљења. Треба и осталим слојевима интелигенције и целом народу дати национално и патриотско чуло, направити их да су у националном погледу од једног кова или слива… Вама је јасно да мислим на истински патриотизам а не на…

[yelyzavetamyznikova]

Ця група хвойних виглядає монументально.

Все, залишився ще маленький крок цього сезону щодо про��ислового садівництва, і я сподіваюся, що таки зможу направити свої професійні навички у більш творче русло.

Виходячи з цього, я все більше звертаю увагу на декоративку, ті ж самі плодові, ну і архітектуру теж.

Цікаво, як багато людей перейшли у творче, і повірили в нього протягом останніх двох років?

[sorrynoroomsavailable]

Де ми тепер, після всіх цих нескінченно повторюваних слів?

Вибачте Номерів Немає

08.10.2023 – 12.11.2023

Готель “Інтурист-Закарпаття”, площа Кирила і Мефодія, 5, Ужгород, Україна

Кураторська група: Петро Ряска, Дар’я Шевцова

Художники та художниці: Катерина Алійник, Лука Басов, Катя Бучацька, Данило Галкін, Маргарита Журунова і Богдан Локатир, Анна Звягінцева, Нікіта Кадан, Олекса Конопелько, Саша Курмаз, Наталія Кушнір, Ярема Малащук і Роман Хімей, Патріція Пліх, Олена Пронькіна, Василь Ткаченко, Максим Ходак

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну мільйони українців були змушені покинути свої домівки, полишаючи міста під постійними обстрілами та загрозою окупації. Художники та художниці не стали винятком, і у відповідь на ці нагальні виклики культурні інституції мали переосмислити власні стратегії, щоб направити усі наявні ресурси на допомогу. Важливу роль серед них зіграли існуючі та новостворені резиденції – від початку спрямовані на те, щоб надати прихисток та безпечні місця для продовження мистецької практики, вони згодом перетворилися на динамічні спільні простори для співпраці, рефлексії та, найважливіше, взаємної турботи. Зважаючи на близькість до кордону і порівняно далеке розміщення від активної зони бойових дій, ужгородська резиденція «Вибачте номерів немає» в готелі «Інтурист-Закарпаття» стала одним з таких осередків безпеки. Запозичений для її назви вираз, який в часи найбільшої популярності готелю часто можна було почути у відповідь від портьє, набув нового сенсу, позначивши травматичний досвід людей у пошуках нових місць для життя. 

Виставка «Де ми тепер, після всіх цих нескінченно повторюваних слів?» бере початок від екстрених резиденцій, що були організовані у 2022 році Київською бієнале спільно з рядом європейських інституцій для підтримки української культурної спільноти. Поєднуючи роботи учасників та учасниць програми з практиками інших українських художників та художниць, виставка переплітає особисті історії та колективні досвіди проживання війни, втрати домівки та вимушеної релокації. ��вертаючись до сутності готелю як тимчасового транзитного простору, де очікування і невизначеність сповільнюють плин часу, вона пропонує подорож просторими залами, покинутими потаємними куточками та усамітненими кімнатами у спробі виявити і переосмислити сліди, які війна залишила в нашій історії та в нашому житті. Як ми уявляємо собі повернення до попередніх планів та мрій, і коли починається майбутнє, до якого ми постійно апелюємо в наших розмовах?

Виставка відбувається в рамках Київської бієнале 2023. Київська бієнале – це міжнародний форум мистецтва, знання та політики, що об'єднує виставки та дискусійні платформи. Бієнале застосовує міждисциплінарну перспективу на перетині гуманітарних наук, соціально-ангажованого мистецтва та політичного активізму, щоб осмислювати ключові проблеми сучасного світу. Бієнале організовує Центр візуальної культури. 

Київська бієнале 2023 проходить у співпраці та за підтримки: Асортиментної кімнати, Федерального міністерства мистецтв, культури, громадської діяльності та спорту Австрії, Департаменту культури міста Відня, Національного центру Олександра Довженка, ERSTE Foundation, Foundation for Arts Initiatives, Galeria Labirynt, Goethe-Institut, Інституту наук про людину (IWM), L'Internationale, M HKA (Музей сучасного мистецтва в Антверпені), Міністерства культури та інформаційної політики України, Музейного кризового центру, Музею сучасного мистецтва у Варшаві, проєкту Other Edges (hablarenarte, KAIR, MeetFactory, Центр візуальної культури), Sigrid Rausing Trust, резиденції «Вибачте, номерів немає», tranzit.at, tranzit.org (Братислава, Будапешт, Бухарест, Відень, Клуж, Прага, Ясси) та програми Європейського Союзу Creative Europe.

Графік роботи виставки:

8 жовтня – 17:00-19:00

9 жовтня – 16:00-19:00

У період з 10 жовтня до 12 листопада виставка працює по четвергах, п’ятницях та суботах з 16:00 до 19:00, а також за індивід��альною домовленістю. Домовитися про відвідування можна у приватних повідомленнях на сторінці резиденції “Вибачте Номерів Немає” або за телефоном +380673947364.

(eng)

Where are we now, after all those endlessly repeated words?

Sorry No Rooms Available

08.10.2023 – 12.11.2023

Intourist-Zakarpattia Hotel, Ploshcha Kyryla I Mefodiya, 5, Uzhhorod, Ukraine 

Curators: Petro Ryaska, Daria Shevtsova

Artists: Kateryna Aliinyk, Luka Basov, Katya Buchatska, Danylo Halkin, Nikita Kadan, Maksym Khodak, Oleksa Konopelko, Sasha Kurmaz, Natalia Kushnir, Yarema Malashchuk and Roman Khimei, Patrycja Plich, Olena Pronkina, Vasyl Tkachenko, Marharyta Zhurunova and Bohdan Lokatyr, Anna Zvyagintseva

In the wake of the full-scale invasion of Russia into Ukraine, millions of Ukrainians were forced to leave their homes, fleeing cities under constant shelling and threat of occupation, and artists were no exception. As a response to these urgent challenges, cultural institutions had to rethink their own purpose and redirect institutional resources in order to help. Residencies have played a significant role among these places, and have developed into dynamic shared spaces for collaborating practices and reflection, and, more importantly, spaces for mutual care. Considering the new circumstances, the residency Sorry No Rooms Available, held at the Intourist-Zakarpattia Hotel in Uzhhorod, at some point became a shelter and a potential further transition point to safer locations for a substantial part of the Ukrainian artists and cultural workers. Back then, the name of the residency, which comes from a phrase that would commonly be heard at the concierge desk in the 1980s when the hotel was at its peak, marked the traumatic experience of thousands of people forced to seek new places to live.

The exhibition Where are we now, after all those endlessly repeated words? takes its starting point from the Emergency Residencies for artists and art professionals from Ukraine, held in 2022 and aimed to support the Ukrainian cultural community. Bringing together works of its participants with practices of other Ukrainian artists, the exhibition intertwines personal stories and shared experiences of living through the war, while undergoing loss of home and forced relocation. Delving into the concept of a hotel as a temporary transit space, where anticipation and uncertainty imperceptibly alter it into a state of limbo, it suggests a journey through the spacious halls, abandoned hidden spots, and lonesome apartments in an attempt to reveal and reconsider the traces war has left in our history and in our lives. How do we imagine our return to previous plans and dreams, and when does the future we are constantly recalling in our conversations start?

The exhibition is part of the Kyiv Biennial 2023. Kyiv Biennial is an international forum for art, knowledge, and politics that integrates exhibitions and discussion platforms. It adopts an interdisciplinary perspective at the intersection of the humanities, socially engaged art, and political activism in order to reflect on the crucial issues of the contemporary world. The Biennial is organized by the Visual Culture Research Center.

Kyiv Biennial 2023 is held in partnership and with the support of: Asortymentna Kimnata, Austrian Federal Ministry for Arts, Culture, Civil Service and Sport, Department for Cultural Affairs of the City of Vienna, Dovzhenko Centre, ERSTE Foundation, Foundation for Arts Initiatives, Galeria Labirynt, Goethe-Institut, Institute for Human Sciences (IWM), L'Internationale, M HKA (Museum of Contemporary Art Antwerp), Ministry of Culture and Information Policy of Ukraine, Museum Crisis Center, Museum of Modern Art in Warsaw, Other Edges project (hablarenarte, KAIR, MeetFactory, Visual Culture Research Center), Sigrid Rausing Trust, Sorry, No Rooms Available, tranzit.at, tranzit.org (Bratislava, Budapest, Bucharest, Cluj, Iași, Prague, and Vienna), and the Creative Europe programme of the European Union.

Opening times:

October 8 – 17:00-19:00

October 9 – 16:00-19:00

In the period from October 10 to November 12, the exhibition is open on Thursdays, Fridays and Saturdays from 16:00 to 19:00, as well as by individual agreement. You can arrange a visit in private messages on the page of the residence "Sorry No Rooms Numbers" or by phone +380673947364.

[cyberbenb]

Чернігів атакували балістичними ракетами

Суботній ранок, сім’ї з дітьми їдуть в центр, де можна погуляти з колясками, відпочити в парку, але в окупантів  інші плани, їм треба знищити, зруйнувати, направити ракети так щоб було більше жертв. Російська ракета влучила просто в центр міста, у наш Чернігів. Площа, політехніка, театр. Звичайний суботній день, який Росія перетворила на день болю та […]

Source

[den-zap]

Мій CHERRY-Brooklyn. Вишневе просто вражає своєю енергетикою. Це місто де почуваеш себе в безпеці фізично і духовно. Гарні маленькі алеї ,невеликі фонтани,водоспад центрі ЖК,кіно в пішому доступі, доставка усіх мрій. Саме це і дає наснагу робити багато усього що не вистачає часу критично, стільки ідей,задач,бажань,суєти,мрій,родини дуже зараз багато родини ,не вистачає часу. Божевільні плани в голові які не дають спати це взагалі нормально ? Для 30 кола мабуть , бо приходить розуміння чого ти взагалі крутишся , що навколо тебе за стадіон та траса по которій ти ідеш чи веде вона тебе до очікуваної мрії. Задача кожної людини зрозуміти для чого вона прокидається в чому її ціль що я сьогодні доброго зроблю , та лягати з думкою що я доброго зроблю завтра. Звісно для втілення добра потрібен капітал або фінансовий або енергійний. Це головне питання -безпека, та розуміння кто ти та що ти. Коли льдина почуває безпеку і ловить так сказати дзен в неї звільняється дуже багато єнергії на творчість, якщо така опція є в характері людини.

Тому головне направити ту енергію в те що ти вмієш найкраще з тим що маєш , там де ти є. Це аксіома швидкогоо росту якості життя. І звісно треба постійно розвиватись читати,дивитись, так сказати робити коктель,бульен,їжу для нейронів , кому що ближче. і тоді коли ваше безосознане буде оброблювати цю інформацію через трігери, у вас неодмінно будуть вириватися ідеї , за Платоном ідея це верх до якого ми повинні прямувати, чиста ідеальна одинична ідея сутності речі. Так і народжуються ідеї які змінюють світ , а якщо ідея в тому що якась "земля належть не тим індівідам яких взагалі не існує і їх треба винищіти" , така хуєта тягне всесвіт в бездну. Усім мир, поважайте свою нервову системь та годуйте свою ненажеру в голові тільки якісною інформацією.Слава ЗСУ.

[kodein-toto]

26 років

Сьогодні

Скажу одне, мало розумію як направити своє життя в якесь адекватне русло, таке відчуття що я нічим не володію, нічого не контролюю, просто залежу від нього, треба хоча б якось описати закласти підвалини на наступний рік, три роки

Я скажу що я точно хочу робити, я буду займатись розвиток своєї дитини, приділяти ї час по максимуму

Що ше

Не знаю

На 3 роки це дуже глобальний план

Блін дегь буває раз в році я так тупо його проводжу, я справді боюсь шось загадувати наперед, я бачу що потрошку у мене опускаютьс руки, я не знаю чи я професійно реалізуюсь, ну короче я вхожу в 25 років з максимальною невизначеністю, ну можливо завтра подумаю

[uageek]

Geekach анонсує видання «Немезида» із доповненням «Наслідки»

Космонавти прокидаються після гібернації. Прочитавши звіт, ви дізнаєтеся, що через аварійну ситуа��ію корабель не може летіти далі. Вам треба виявити пошкодження, усунути їх і направити корабель на Землю. Утім, один з ваших колег мертвий. Хтось зламав його камеру гібернації та витягнув тіло. Тим часом із лабіринту коридорів доносяться якісь моторошні звуки. Ви ніколи не чули нічого подібного. Чи довіритеся ви іншим членам екіпажу ��еред лицем невимовного жаху? 

«Немезида» — це напівкооперативна гра, у якій від 1 до 5 гравців намагатимуться вижити на космічному кораблі, що просто кишить ворожими формами життя. На вас чекають блеф і зрада, несподівані події та карколомні сюжетні повороти, а стильне оформлення і деталізовані мініатюри допоможуть зануритися в цю захопливу науково-фантастичну пригоду з елементами жахів.

Партія складається з серії послідовних раундів. Гра триває, доки не буде виконана принаймні одна умова закінчення гри:

Фішка досягає останньої поділки треку часу. У цю мить корабель здійснює гіперстрибок. Усі персонажі на борту, що не перебувають у стані гібернації, гинуть внаслідок екстре��ального прискорення корабля.

Фішка досягає останньої поділки треку самознищення АБО на поле треба додати 9-ту фішку вогню чи 9-ту фішку несправності. Корабель вибухає, його уламки розлітаються. Усі персонажі на борту гинуть.

Останній живий персонаж на борту, що не перебуває в стані гібернації, гине, занурюється в гібернацію або відлітає на рятувальній капсулі.

«Немезида. Наслідки» містить кікстартерні ексклюзиви. У комплекті нове додаткове поле шатла, фігурки, планшети та карти дій нових персонажів, турелі, нові плитки відсіків і жетони дослідження, нові карти особливостей, загроз, особистих цілей, подій, знахідок і предметів, різноманітні жетони та фішки, а також фігурка першого гравця – кітонавта.

Доповнення «Немезида. Наслідки» додає в гру карти особливостей для кожного персонажа (із базової гри та цього доповнення). Карти особливостей можуть як надавати певні переваги, так і обмежувати персонажа.

Доповнення «Немезида. Наслідки» додає в гру нову колоду загроз. Як і карти завдань, загрози — це невеликі завдання, які повинні виконати члени екіпажу. Якщо гравці не встигнуть усунути загрозу, це призведе до поразки всіх персонажів на борту. Від вибраного режиму гри залежить, скільки часу мають гравці на усунення загрози.

Виробництво має розпочатися найближчим часом, й вже у листопаді очікується комплектація й відправка накладу до України.

Надходження гри із доповненням очікується на початку 2024 року.

[ahmatsila95]

Специјалне снаге "Ахмат" - огромна снага која може да стигне до Немачке

Специјалне снаге Ахмат, састављене од три дивизије, огромна су снага која може да заузме Пољску, Француску и стигне до Немачке. А то ће се десити у блиској будућности ако противници не промене своју тактику, рекао је шеф Чеченске Републике Рамзан Кадиров.

Шеф региона је такође нагласио да већину ситуација у зони специјалних војних операција контролишу чеченске јединице. Према Рамзану Кадирову, они се увек налазе у најтежим и најзначајнијим областима.

„Наши борци чисте где год их пошаљу. За два и по месеца заузели смо Мариупољ. Отерали су хиљаде нациста у подрум, опколили их и натерали да изађу подигнутих руку. То су урадили чеченски војници заједно са војском Министарства одбране Руске Федерације“, рекао је он.

Шеф региона је такође нагласио да се без знања Министарства одбране Руске Федерације „не може ни корак направити“ у зони СВО, јер ресор компетентно управља тактичким групама, ватреном способношћу и свом муницијом.

„Имамо људе, борбени дух и напредну технологију. Постоји све што вам треба. Данас цео свет прича о "Ахмату" и његовим подвизима. Али ми то не радимо због славе или разговора. А да би био мир на нашој земљи, у Русији. Да никог овде не увредим. Спремни смо да бранимо Белгород и све слабе тачке. Имамо и пукове који могу да се боре веома добро и у урбаним условима“, приметио је Р. Кадиров.

[uaretailnews]

Український ритейлер техніки та електроніки Eldorado.ua починає проєкт “Техніка, що рятує життя військовим”

Український ритейлер техніки та електроніки Eldorado.ua починає проєкт “Техніка, що рятує життя військовим”, повідомляє UCSC. Мета ініціативи – зібрати та направити кошти на виготовлення броньованих багі для медичної служби 1 Інтернаціонального легіону оборони України. Реалізується проєкт разом з благодійним фондом “Солом’янські котики”, який спеціалізується зокрема і на навчаннях тактичній медицині військових і домедичній допомозі цивільних. Броньовані […] ► Почитать подробности: Ритейл в Україні https://ift.tt/iGcpqY6

[ua2daynews]

Верховний Суд Британії виніс рішення на користь України

Верховний Суд Сполученого Королівства прийняв рішення, що справу, яка була ініційована Росією проти України, щодо єврооблігацій на суму 3 млрд доларів США, потрібно направити на судовий розгляд за повною процедурою у відкритому засіданні. Про це повідомляє пресслужба Міністерства фінансів України. Зазначається, що Верховний Суд Сполученого Королівства сьогодні дійшов до висновку, що аргументи…

[homebody-lu]

Заповнюю культурні прогалини: ходжу в театр, на літературні зустрічі, читаю твори зі шкільної програми, що у свій час не знайшли відклику, а зараз здаються влучними. Відчуваю тут життя, наче щось відбувається. Наче я щось контролюю.

Фото зруйнованого будинку з Дніпра. Не відчуваю нічого. Не можу. Тільки уявляю, що це міг бути мій будинок. Це я могла втратити все. Відео з криками людей, які знаходяться під завалами. Швидко вимикаю. Все ще нічого не відчуваю. Блокую біль. Єдине нагадування, що я все ще жива - табуни мурах по тілу.

Це якась антиутопія. Якийсь сюр. Як ми тут досі не збожеволіли? Здається, що гумор нас спасає, він - наша допомога, проте він тільки підсилює відчуття абсурдності життя. Як за одну секунду розум може переключати новини про звірства і численні трупи на мемчики?

Чіпляюсь за звичні проблеми, за пошук себе та своєї справи, бо це єдине, що залишає мене тут. Що не дає впасти у відчай. 2022 забрав у мене “про що я”, тепер треба шукати заново. На днях фотографувала Машу з хлібами, думка про те, що я полишаю ідею бути фотографом, постійно гуділа на фоні. Вона не стала раптовою чи непроханою, я сама її притягнула. Ще на ретриті ретельно роздумувала над тим, куди варто направити свою увагу та наполегливість: фотографія чи дизайн? Шляхом довгих обдумувань, рішення прийнято. Не в користь фотографії. Подобається, які можливості відкриває дизайн. Подобається, що він про приземленість та зрозумілість, про конструкції та аналіз. Я більше не літаю.

[ilhantosun-blog]

Аналіз прав тварин та зоопарків (юридичний та гуманний) Опубліковано 9 травня 2019 року

Короткий зміст: Стаття містить огляд, кор��тку історію та сучасний стан зоопарків, а також аналізує обов'язок держави захищати права тварин та чи відповідає законодавству утримання тварин у зоопарках.

Коментар: Заголовок "Зоопарк - це великий сад, де утримуються, охороняються та виставляються всі види тварин" детально пояснюється під наступними заголовками.

Історія колекціонування тварин у зоопарках сягає глибокої давнини. У 12 столітті до нашої ери Вень, перший цар з роду Чжоу в Китайській імперії, створив навколо свого палацу сади, де утримував тварин з різних регіонів. Це було зроблено не для того, щоб виставляти їх на показ, як це робиться сьогодні, а через пристрасть короля до колекціонування.

Зоопарки в сучасному розумінні почали створюватися в Європі в 19 столітті. На сучасному етапі це в першу чергу "ЛЮДСЬКІ ПАРКИ".

Людські зоопарки - це сади, створені під назвою "зоопарки з екзотичним населенням", куди завозять і експонують людей з багатьох країн, особливо з Африки. Економічні, колоніальні та расові чинники відіграли певну роль у створенні зоопарків, які розпочалися в Німеччині на початку 1870-х років і незабаром були створені в більшості європейських країн. Також існував великий попит з боку громадськості. Зокрема, зоопарк людей біля підніжжя Ейфелевої вежі в Парижі відвідало близько 50 млн. відвідувачів.

Створений зоопарк мав на меті відобразити природне життя мешканців виставки, демонструючи диких тварин з сільської місцевості поряд з людьми. Народження першого зоопарку в сучасному розумінні збіглося з народженням "людського зоопарку".

Паскаль Бланшар і Сандрін Лемер, "Le Monde Diplomatique", 2000, с. 16-17. У Європі тварини і люди були об'єднані разом як вираз своєї переваги над іншими народами для створення "людських зоопарків", заклавши основи зоопарків у сучасному розумінні.

Людські зоопарки закривалися, а права людини зміцнювалися. Але зоопарки, які створювалися з людьми, збереглися до наших днів.

Тому первинний етап і мета створення зоопарків, що відображається сьогодні як розважальна, виставкова та соціальна діяльність, навряд чи можна назвати чистими.

Загальна ситуація в зоопарках сьогодні

��ьогодні зоопарки - це структури для експонування тварин і для відвідування їх людьми. Сьогодні одні люди виступають за ліквідацію зоопарків, інші вважають, що їх не варто ліквідовувати. Загалом, причини близької/не близької позиції обох сторін полягають у наступному

Основним аргументом тих, хто стверджує, що зоопарки не повинні бути закриті, є "збереження видів і біорізноманіття". Ці люди та уряди стверджують, що "тваринам загрожує вимирання через урбанізацію та індустріалізацію". Тому зоопарки мають важливе значення для збереження видів".

Стаття 10 Декларації ЮНЕСКО про права тварин: "Тварини не повинні використовуватися для розваги людей, а покази і вистави з участю тварин суперечать гідності тварин". Якщо проаналізувати взаємозв'язок між цією статтею та зоопарками, то стає зрозумілим, що має місце порушення права. Незаперечним фактом є те, що зоопарки в першу чергу призначені для експонування тварин. Принцип "не використовуватися для розважальних цілей", про який йдеться у статті, знову порушено.

Що потрібно зробити

У цій статті, розглянувши зоопарки з багатьох аспектів, стає зрозуміло, що історії зоопарків у сучасному розумінні є чого соромитися, оскільки в цих експозиціях тварин явно приносять у жертву, вбивають і вилучають з їхнього природного життя. Більше того, гіркий досвід показує, що під загрозою може опинитися і безпека людей, які відвідують ці місця.

Очевидно, що зоопарки порушують права тварин, які захищені як законодавством нашої країни, так і міжнародними конвенціями.

З усіх цих причин необхідно формувати громадську думку на користь закриття зоопарків. Необхідно організувати кампанію електронних підписів, направити листи-скарги у відповідні інстанції та домогтися спільної реакції зоозахисників у всіх засобах масової інформації з цього питання.