#За все потрібно платити

[ao3feed-tomarry-harrymort]

За все потрібно платити

За все потрібно платити

by Anita_21_12

Альтернативний всесвіт, де Том Редл, захопив владу ще до народження Гаррі Поттера, без террору і хрокусів. Адекватний, політик, що править з тінь.

У Лілі і Джеймса народились близнюки, Річард старший з братів, утримував всю уваги і любов батьків, так як був спадкоємцем роду Поттер. Гаррі був молодшим, ним не займались і приділяли менше уваги, через що він поіхав на навчання закордон. Там він провів шість років, повернувся додому лише тому що його викликали додому по терміновій справі. Що буде далі дізнаєтеся під час прочитання.

Words: 1754, Chapters: 1/1, Language: Українська

Fandoms: Harry Potter - J. K. Rowling, Harry Potter - Fandom

Rating: Not Rated

Warnings: No Archive Warnings Apply

Categories: M/M

Characters: Harry Potter, Malfoy Family (Harry Potter), Tom Riddle | Voldemort, Albus Dumbledore, James Potter, Lily Evans Potter

Relationships: Harry Potter/Tom Riddle

Additional Tags: Dark Harry Potter, Evil Albus Dumbledore, Falling In Love, Alternate Universe - Everyone Lives/Nobody Dies, Platonic Male/Male Relationships, Not Beta Read, Cross-Posted on Wattpad

Read Here: https://archiveofourown.org/works/48774400

[lisa-is-chilling]

ніяк не можу зібратися з силами та знайти роботу. мені потрібна перерва, оцей вільний час аби просто видихнути, але я не можу собі цього дозволити. я тепер живу в місті, потрібно платити за оренду, та й на терапію пора сходити. але я навіть не знаю, де хотіла б працювати. з одного боку, мені не дуже хочеться працювати поза домом, а з іншого, мені треба змінити обстановку, набути якийсь новий досвід.

буду подаватися на різні вакансії, якщо до кінця тижня нічого більш-менш підходящого не знайду, то подамся в аврору чи баристою. я вже дуже близька до відчаю, але не час здаватися. все так, як має бути. кінець-кінцем, завжди можна повернутися у викладання (хоча я вже радше піду на людожерську вакансію продавця-консультанта).

[natusikkrasotyla]

Вітаю, мене звати Наталія я🫶🏻 Я працюю та навчаю всіх бажаючих пpaцювати з телефону 📲ПЕРЕВІРЕНИМ напрямком онлаи‌н рoботи. ▫️А ТЕПЕР ПРО ВСЕ ПО ПОРЯДКУ▫️ Наразі я пропоную три курси заробітку: 📌 Курс «Заробіток на текстах та завданнях» (1) 📌Які є завдання? ▫️Потрібно перекладати текст або редагувати помилки в тексті 📃 (Перекладати можете на перекладачі); ▫️Робити презентації; ▫️Писати курсові роботи; ▫️Редагувати фото; ▫️Ставити лайки; ▫️Підписка на тг-канали, групи в інстаграмі; ▫️Написати коментар/відгук; ▫️Переглянути відео; Та багато інших завдань за які вам будуть платити 💰 📌Де знаходиться курс? Курс розташований в закритому тг-каналі в якому зібрані ПЕРЕВІРЕНІ сайти та інструкції до них! 📌Скільки я зароблятиму? Якщо ви дійсно будете щось виконувати - 200-500 грн/день 🤍ВХІД ЗАРАЗ КОШТУЄ 300 грн 🤍 📌 Фріланс (VIP курс) (РЕКОМЕНДУЮ!) (2) З ним ви можете працювати як я. Стати куратором продаючи 3-и курси для онлайн професій. Це користується МАКСИМАЛЬНИМ попитом, працювати так найлегше і найприбутковіше. 📌 Що потрібно робити ? ▫️Вести сторінку в інстаграмі (за бажанням. Матеріали для ведення сторінки є у ВІП курсі) ▫️Робити рекламу в тт (короткі відео, вони займають 5 хв твого часу вдень); ▫️Відповідати людям продаючи курси 📌 Що є в курсі ? В ньому зібрані абсолютно ВСІ види заробітку та матеріали:❗️ ▫️Курс «Заробіток на завданнях» ▫️Навчання для кураторів ▫️Покрокове оформлення профілю від А до Я; ▫️Налаштування реклами; ▫️Прогpaма для накpyтки підпиcникiв; ▫️Створення візуалу ▫️Телеграми канали зі скриптами, готовими сторіс; ▫️Відео-інструкції; + БАГАТО інших матеріалів для роботи 🤍 📌 Скільки я зароблятиму ? Дохід від 500-3500 грн/день💵 🤍ВХІД ЗАРАЗ КОШТУЄ 550 грн 🤍 📌 Курс «ІНСТАМАГАЗИН» (3) Ти можеш стати адміністратором власного інстамагазину. Суть – продаж товарів через інтернет. Я надаю Вам всі готові матеріали для створення та розвитку власного інтернет-магазину: Базу ВСІХ ТОП постачальників України 🇺🇦 (це близько 500+ постачальників різних категорій товарів) з покроковим алгоритмом ваших подальших дій та інструкціями як працювати та відкрити власний інстамагазин. З цими постачальниками працюють усі і https://www.instagram.com/p/CnuxuqLD-Fn/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[kalceferia]

Мм, трохи про вигорання

Думала, що ніколи не стикнусь із такою штукою, бо наче ні до чого не можу прив'язатися, і залежностей немаю. І навіть коли я днями займалася улюбленими справами віддаючи усю себе, не було нічого схожого.

Робота. Маю досить прикольне заняття. Трохи відступу, я працюю в ливарні, роблю заготовки для тиражування фігур з гри вархамер із смоли. А тепер ще й друкую на 3д принтерах.

Думала вау, оце так пощастило, і графік класний і начальство з колективом класні і зарплатня влаштовувала(насправді знайти творчу роботу не так легко, треба попасти в певне місце в потрібний час, ну або танці з бубном на червоний місяць ги))). Все було ок до певного моменту, саме до того як я почала працювати більше ніж 8 потрібних годин... Виконую більше завдань аніж потрібно, бо від виробітку залежить зп, і страшно себе скубаю коли пропускаю роботу.

Мене це виснажує. З'явилася прихована агресія не тільки до керівництва і колективу, але і до того що я роблю... Знаючи себе, давно би кинула цю всю хрєнь, але на щось жити треба і платити за навчання-єдине що тримає. Приходжу вранці о 8. Вмикаю принтери( друкують вони до біса довго мінімум 3 години). Йду в спортзал, виганяю бісів. Приходжу через 3 години і знов ставлю принтери, на роботі вже хтось з'являється. Мені дають купу фігурок які треба заформувати в коробочку і залити силіконом. Якщо завдань нема ганяю карти на ноуті, або сиджу туть в тамблері. Потім біжу через все місто на вечірні пари. Повертаюсь знов на роботу близько 21. Вмикаю принтери на ніч, перевіряю бісові запобіжники. І в 21:40 нарешті топаю додому.

І отак кожен день, хіба ввечері напише хлопець запитає як я. Ну або якщо в п'ятницю витягну подругу на пиво- то це перемога.

А потім я прокидаюся і така, ну вас всіх! Я за*балася! Нічого не хочу, нікуди не хочу, не їм, не спілкуюся, не виходжу з кімнати, і відсипаюся це єдине що ще радує в житті. А нє ще секс, але і його зараз немає

[lpcrm]

Як збільшити прибуток за допомогою LP-CRM?

В цій статті я хочу поділитися з вами корисними порадами, які допоможуть всім користувачам LPCRM значно підвищити рентабельність вашого ��оварного бізнесу. 

LPCRM вже давно є незамінним інструментом для кожного, хто займається товарним бізнесом в Україні. Це найкраща CRM-система для товарного бізнесу з широким і ефективним функціоналом, який постійно оновлюється. Існує п'ять головних переваг LPCRM, завдяки яким ми щодня підвищуємо результативність товарного бізнесу наших клієнтів.

Першою перевагою є те, що LPCRM дозволяє завдяки функції статистики бачити повну картину вашого заробітку в режимі онлайн. Вам не потрібно чекати на звіт від супервайзорів чи бухгалтерів або рахувати самостійно. Вся звітність перед вашими очима всього лише в один клік, без необхідності переносити дані у таблички. Унікальна функція перевірки замовлень за датою дозволяє відслідковувати показники позаапрувлених лідів в режимі реального часу.Свернуть

Другою перевагою є можливість роботи зі сторінкою вдячності клієнта. Багато новачків та навіть великі гравці товарного бізнесу недооцінюють сторінку вдячності, хоча це чудова можливість отримувати додатковий дохід з вже оплачуваних продажів без додаткових витрат. Розширена статистика LPCRM допомагає відслідковувати, які товари актуальні у продажу вашими менеджерами, а які замовляють самі клієнти, що дозволяє ефективно доповнювати сторінку вдячності і збільшувати чек до продажів.

Третьою перевагою є наявність хорошої системи безпеки в LPCRM, яка запобігає хитрощам менеджерів. Наприклад, при замовленні кількох одиниць товару, система дозволяє прив’язати кількість замовлених товарів до UTM-міток, що допомагає зберегти гроші та відслідковувати ефективність рекламних кампаній. Це допомагає масштабувати те, що приносить ліквідні апруви, і відсівати кампанії, які витрачають рекламний бюджет без результатів.

Четвертою перевагою є повна інтеграція LPCRM з поштовими службами, такими як Укрпошта та Нова Пошта. Система має можливість налаштування автозміни статусів з необхідними виключеннями, що повністю усуває людський фактор, економить час і гроші. Ви більше не будете змушені платити за зміни статусів замовлень – LPCRM зробить це за вас, а технічна підтримка допоможе з налаштуванням.

П'ятою і найголовнішою перевагою LPCRM є її багатогранність та інтеграція не лише з Україною. LPCRM дозволяє працювати �� декількома країнами одночасно, з інтеграцією в 252 країни та їх мобільні оператори. Це дає можливість масштабувати свій бізнес у будь-якій країні, використовуючи одну систему з однією статистикою. Деякі наші клієнти вже працюють у трьох країнах паралельно, все в одній простій та зручній системі LPCRM.

 Завдяки LPCRM ви зможете досягти нових фінансових успіхів. 

[hradspain-blog]

Pathfinder 2e

Декілька тижнів тому у купив по знижці цифровий бандл Pathfinder, і нарешті в мене дійшли руки його розібрати.

Сказати що я у захваті, нічого не сказати. Мені подобається сама система, вона гнучка, дозволяє налаштувати персонажа під будь який концепт, який є у вас в голові. Багато речей які я в днд робив сам (Homebrew) тут просто є, бери і користуйся. Але про саму систему буду говорити трохи пізніше більш детально.

Що мене вразило - це повна інтеграція в FoundryVTT, що важливо для мене. Саме так я провожу всі свої ігри, і витрачаю велику кількість часу для налаштування.

І в певний момент, не дивлячи на наявність підписки на Beyond DND я почав користуватися піратськім сайтом зі всіма книгами, і їх модулем для імпорту всього контенту. Тому що офіційного від візардів не існує, є тільки авторський модуль імпорт/експорт даних, і для нормального функціонування тре купляти підписку.

Підписку заплати, другу підписку заплати, і це все рівно не зручний костиль. Нормально можна користуватися тільки SRD (System Reference Document), частина матеріалів для знайомства. Політика фірми, що якщо ти хочеш переносити монстрів - роби це руками, сам. Остання капля, це їх проблеми з OGL (Open Game License) де суттєво обмежує можливості для створення контенту і місця де їх можна публікувати. І роялті тепер треба платити візардам. Так трапляться, коли тебе купляє велика корпорація (Hasbro), націлена в першу чергу на гроші.

І в тві мені потрапило посилання на розпродаж бандла, всіх цифрових матеріалів + доступ до преміум контенту FoundryVTT. 25 доларів. Да я в місяць на днд модулі більше витрачав

Але вистачить про сумне, тим більше за пару тижнів мене це не дуже буде хвилювати.

На відміну є Paizo - розробник і видавець Pathfinder. Френдлі доступ до своїх матеріалів. Інтеграція в FoundryVTT на рівні модулів. Більше не треба ходити по сайтах і шукати довідкову інформація по механікі або закляттям, тут є вся необхідна інформація. Трохи не вірно сказав. Не потрібно нічого додатково встановлювати, тільки вибрати при першому створенні світу потрібну систему - і воно все є. Просто береш і користуєшся. Система критів �� промахів, накопичувальна система Hero Point (натхнення), поранення і я поняття не маю як воно має працювати. Простой і крафт є на рівні системи, з окремими сторінками в character sheet. І кількість фітів. В днд це окремий головний біль, брати на 4 рівні підвищення статів чи фіту, що важливіше? Тут є стати від ancestry, heritage, background і звичайно від класу. І окремо загальні фіти і фіти навичок. Ти більше не обираєш чи твій персонаж буде бойовим, чи соціальним, тому що можна зробити одночасно.

Я в захваті, і буду переводити всі свої кампанії і пригоди в Pathfinder.

І вивчати нову систему. Тому все, що тепер буде з'являтися на каналі - буде про Pathfinder. Вивчення нової система, як створити персонажа, підняти левел і розподілити фіти. Механіка бою і залежність фітів. Обов'язково буду робити схему, в якій послідовності що треба робити. Поки що в мене глобальні плани, і якщо вам цікаво приєднуйтесь.

[polynucia]

Сьогодні був офіційно найкращий день за останній час.

Почалося все спочатку з онлайн зустрічі щодо усного екзамена з чеської, який буде доволі скоро.

А потім швидко зібравшись я побігла на бранч Сарою, Ясмін і Франциско. На вулиці настільки спекотно, що навіть будучи в легкому платті мені все одно досі було жахливо жарко. Настільки, що коли вже повернувшись додому, я не могла поворухнутися декілька годин.

А вже під вечір, о 5, я, Сара, Франциско і Крістоф вирішили зустрітися під сонцем біля гуртожитків.

І спека настільки була жахлива, що перше про що я згадала були водні пістолети. Яких в мене немає. Зате який я змогла створити з бутилки від коли та нагрітого ножа.

Ми обливалися, грали в м’яч та настільні ігри, бігали босоніж по свіжокошеній траві, дурачилися та просто насолоджувалися часом.

О 8 залишилися ми з Франциско. І все дійшло до того, що вже о 12 ночі ми з ним готували грибну підливку для вареників, які заморозила мені ще мама.

(А також він виніс сміття, яке я принципово не виносила. Бо останній час я роблю це постійно, але ж кухня не тільки моя. Зіпсував мій бунт, але до того смітника я боялася доторкнутися, тому жахливо йому вдячна)

Розійшлися ми о 3.

І тепер мені потрібно зустрітися лицем до лиця з проблемами, які зараз незрозумілим балконом впали на мене в «найкращий» час.

1. Схоже я буду змушена заплатити біля 400-500 євро за страховку, якої у мене не було з початку навчання. (Про таке мене не попереджали)

2. Потрібно розібратися з податками щодо радіо, телевізора і тд (що просто піздец як тупо, бо мені треба платити за те, чого в мене немає)

3. Схоже я пропустила один екзамен (бо тут це не як у людей. Тобто у нас в Україні)

4. Продовжити візу, бо інакше мене або а)депортують (з приводу війни це малоймовірно) б) я не зможу спокійно виїхати, а потім заїхати назад в країну(найбільш вірогідний варіант).

5. Знайти роботу, бо з попередньої мене злили.

6. Просто скласти екзамени. Бо тут тобі не дають другої можливості. Не склав - чекай до наступного року.

7. Я пропустила день здачі книги в бібліотеку і тепер імовірніше всього мені прийдеться заплатити штраф.

8. А ще я схоже зіпсувала худі Франциско. Як він і сказав, я і насправді тупо disaster.

Ну все. Беру своє життя в свої руки.

[nadehika]

25.05.2021

Ех, надовго ж я пропала🤔

За цей час сталося декілька важливих змін у моєму житті. І я хотіла написати що і як, вже дуже давно, проте зупинялась уже на 3 реченні, і закидала це повністю.Ага, всі 7 спроб.

Так от, я вже майже 2 тижні як вдома. Повністю. Я таки звільнилася з роботи, виселелася з квартири, і назавжди покинула Хмельницький. Насправді, надіюсь, що не на завжди😅 Я всією душею прикипіла до цього міста, і всією душею обожнюю його. Мрію, коли-небудь, назбирати грошей, і купити там квартиру. Хз чи вдасться, але я дуже хочу жити саме там. Так от, вже майже 2 я тижні вдома, і майже 2 тижні як я в якомусь незрозумілому стані. Я відразу по приїзду перейшла на нову роботу, яка майже ідентична старій😐 Поки що я ще не розібралася що і як. І взагалі не розумію що зі мною відбувається. Підозрюю що це пов'язано з тим що мені дуже важко даються зміни.

Зараз всі в мене питають як мені нова робота (з очікуванням що я її буду хвалити😅), але мені поки що абсолютно ніяк. Я майже ніяких змін не замітила😐 Хіба що, тут ще більша відповідальність, не знаю яка зп, і дуже багато розрахунків. А ще дуже ненормований графік. Якщо в Хмельницькому на роботі я працювала 5/2 від 7 ранку до хз скільки (кожен день по-різному), то тут поки що міняється все: і час на котру мені треба вийти, і день на який мені треба вийти. Мені можуть подзвонити сьогодні ввечері і сказати що завтра на роботу, а можуть за декілька годин подзвонити і сказати що сьогодні на роботу не потрібно виходити. Час теж кожен раз різний : коли на 9 ранку, а коли на 7... Але на роботу тут потрібно ходити не кожен день, а 2-4 рази на тиждень.

А ще тепер мені на роботу потрібно їздити маршруткою в інший населений пункт. І хоча це займає хвили�� 20 в одну сторону, але ж всеодно час.

А ще я живу з батьками, тому мені не потрібно платити за квартиру і за харчування.

Тому зараз для мене вся ця ситуація взагалі незрозуміла. Я ніяк не можу ідентифікувати свої відчуття від цього всього, тому що все дуже різко звалилося мені на голову.

А ще глибоко в душі, я переживаю над тим чи не проміняла я шило на мило?🤔 Тому що зараз я не бачу ніяких переваг в своїх змінах, але мінусів теж не так багато. Так що місяць - два я планую ще просто пливти за течією. Просто на цій роботі у мене з'являються нові знання та новий досвід, і можливо, в майбутньому мені це пригодиться...

Просто, я та людина яка працює за спеціальністю, і мені здається, що я більше нічого не вмію (хоча може це і не здається🤔). Якщо мене запитати ким би я хотіла б працювати - я впадаю в ступор🙃 Я дійсно не знаю. Мені подобається все що пов'язано з косметикою, фотографія, деякі види рукоділля, робити макіяжі, писати видумані мною твори/романи (які я також не можу закінчити😅), мені подобається знімати відео для сторіс, і редагувати їх, але я соромлюся їх викладати😅 Мені подобається астрологія (я в курсі що це не наука), я вже трошки роблю розклади на таро, теж дуже цікаво . По суті мені подобається багато речей, але всі вони абсолютно ніяк не пов'язані з моєю спеціальністю та роботою...

А ще мені здається, що я хочу на роботу закордон. Побачу найближчим часом як мені буде тут, і оприділюся. Просто вдома мені не вистачає однієї з найголовніших для мене речей - спокою. Типу посидіти щоб мене ніхто не зачіпав - нереально. Всім завжди щось потрібно. А я вже відвикла від такого😅 Я люблю тишу та спокій.

Ще мені реально треба братися за свою фігуру. Вже багато людей прямо сказали що я набрала вагу, і це тумач.

Також я вперше пробувала водити машину. Якщо що, то на курси водіння я ще не ходжу) Але дуже хочу, чекаю лише коли трішки втрясеться робочий графік. Мені сподобалося водіння, але там так багато нюансів, що можна чокнутися)

Ще дуже дивно було те, що коли я звільнялася - мої люди (підопічні), плакали. Я реально не думала що всі до мене так звикли. Спочатку жінки плакали, потім всі потроху просили щоб я залишилася, а в кінці знову плакали😅 І чомусь найбільше свою цінність я відчула в кінці.

[super-kashchey]

Як забити на все й бути щасливим? 9 порад із книги «Магічне мистецтво ігнорування»

Як часто ви змушені мати справу з проблемами, якими насправді не маєте жодного бажання перейматися? Як часто ви берете на себе додаткові проєкти, щоб нікого не образити, провідуєте родичів, яких востаннє бачили ще в дитинстві, або вислуховуєте чужі скарги?

Досить! Сара Найт у книзі «Магічне мистецтво ігнорування» видавництва Vivat навчає, як послати під три чорти усе, що не приносить нам задоволення та обтяжує життя.

Метод Сари Найт надзвичайно простий і складається лише з двох кроків:

вирішити, чим не варто перейматися;

послати все це під три чорти.

Це допоможе вам не марнувати часу, енергії та грошей на зайвий клопіт, а натомість витрачати більше ресурсів на те, що приносить користь або задоволення. Звучить начебто дуже просто. Втім, на практиці нам постійно заважає почуття обов’язку чи сорому, а ще сумніви або класичне «Що скажуть люди?».

Керівник вимагає чогось, що не входить до ваших обов’язків? Знайома просить зустріти її матір в аеропорту, бо у вас є авто? Вас нудить від спортзалу, але �� усі навколо такі стрункі…? Ви маєте право сказати «ні» і більше цим не перейматись.

Підготували для вас концентрат практичних порад із книги, які допоможуть позбутись почуття провини та зекономити енергію, час і гроші — щоб витратити їх на щось дійсно вартісне.

1. Привчіть питати себе: «Чому я маю клопотати дупу?»  

Якщо ви дійсно хочете навчитись забивати, ви маєте взяти собі за правило починати будь-яку справу з питання: «Чому я маю клопотати дупу?»  

Дайте серйозну й чесну відповідь, і вам буде легше прийняти рішення — чи справді варто брати цю задачу на суботу, чи справді варто йти на цю вечірку з колегами і чи справді вам конче потрібно навчитися готувати індичку, як ваша мама.

Замість кричати: «Так!» кожній людині і кожній пропозиції, які вимагатимуть вашої уваги часу і сил, — пригальмуйте і спитайте себе, чи дійсно воно того варте.

2. Відділяйте почуття людей від їхньої думки

Як часто ви хочете забити на щось, але зупиняєтесь через можливу реакцію людей? Навчитися не зважати на те, що думають про вас інші, — один із головних принципів мистецтва ігнорування від Сари Найт. До того ж це дуже легко, знаєте чому? Бо ви ніяк не можете впливати на чиїсь думки.

Головне — не образити почуттів і не зробити людям боляче. А от з приводу того, що вони ПОДУМАЮТЬ, можна не паритись. Коли Сара Найт обмірковувала ідею звільнитися з роботи і працювати позаштатно, вона дуже хвилювалася, що її колеги подумають, ніби вона ледача / непостійна / настільки заможна, що може не працювати. Але, зрештою, вона зрозуміла, що не може впливати на думки людей, а від її звільнення залежить тільки її життя і щастя.

3. Будьте чесні та чемні

Забивати на думку людей — правильно, а от забивати на їхні почуття — ні. Це ще один важливий принцип мистецтва ігнорування. Чесність і чемність — ваш запобіжник для того, аби не виглядати скотинякою в очах інших. Якщо ви не хочете кудись іти / щось робити / з кимось спілкуватись — скажіть про це відверто і ввічливо. У більшості випадків люди поставляться до цього адекватно.

Якщо ви сумніваєтесь, як краще сформулювати відмову, скористайтесь матрицею чемності й чесності. У книзі Сара Найт для прикладу використовує ситуацію, коли чиєсь весілля припадає на довгі вихідні, на які ви якраз зібралися поїхати відпочити.

Матриця чесності й чемності. Головне — не потрапляти у сектор вилупка.

4. Посилайтеся на особисті переконання

Цей прийом допоможе вам у випадках, коли ввічлива відмова не працює. Тоді свої дії або рішення ви можете підкріпити особистим переконанням.

Наприклад: «У мене є особисте переконання проти пожертв на Kickstarter, бо якщо я вкладу гроші в один проєкт, мені захочеться профінансувати геть усі, а я не можу собі цього дозволити». Або якщо знайомий просить вас зробити для нього щось безкоштовно, відмовте, посилаючись на переконання, що за будь-яку роботу треба платити, адже ви витрачаєте свій час та втрачаєте потенційні гроші.

5. Сортуйте свої проблеми

Щоб забити на проблеми, треба знати їх в обличчя. Спробуйте перерахувати та класифікувати усі клопоти, що вас турбують. Деякі з них викликають роздратування і нічого не дають натомість — отже, на них треба забити. А от інші проблеми насправді можуть бути важливими, а їхнє вирішення принесе вам користь або задоволення, тож перейматися ними не є шкідливо.

Сара Найт пропонує класифікувати проблеми таким чином:

речі (неживі предмети й поняття);

робота;

друзі, знайомі й незнайомці;

родина.

Розділіть аркуш на 2 стовпчики і перерахуйте усе, що непокоїть вас у кожній категорії.

6. Оцініть свій клопіт

Вам потрібно аналізувати кожну річ, завдання, захід, ідею, заняття на предмет того, чи варта вона вашого часу, енергії та грошей. Тільки чесна відповідь покаже, що вас найменше нервує і найбільше тішить, а отже — заслуговує на вашу увагу.

Наприклад, ваш друг вирішив зайнятись бізнесом і виробляти арахісову пасту. Він пропонує усім друзям та знайомим купити банку продукту. Припустимо, що вас аж ніяк не можна назвати цільовою аудиторією арахісової пасти, бо ви її ненавидите. Але ж це друг, та й добре було б допомогти бізнесмену-початківцю.

Оцінюючи можливий клопіт, зважте, по-перше, чи дійсно воно того варте. Чи принесе вам утіху поміч другові, чи вас більше буде бісити паста, що лежатиме місяцями на полиці? По-друге, порахуйте, у скільки він вам обійдеться. Нехай банка коштує 200 гривень. Ці гроші ви можете витратити на те, що принесе вам радість — сходити у театр або поповнити фонд на сноуборд. Що, тепер у вас менше сумнівів щодо покупки?

Привчіть себе переводити кожен клопіт у витрачені години, енергію, гроші і думати, чи ��ожливо використати ці ресурси краще.

7. Візуалізуйте виграш

Щоб легше було забивати, потрібно візуалізувати свою вигоду. Для цього візьміть 3 аркуші паперу  — по одному на візуалізацію часу, енергії та грошей, які з’явилися у вас як наслідок правильних рішень по «забиванню».

Другою корисною вправою буде виписувати усе, що ви отримали, позбувшись певного клопоту, наприклад щотижня:

час на вечірню прогулянку з коханою людиною;

час на перегляд нового фільму;

енергію на прибирання;

внесок у фонд на сноуборд.

8. Робіть собі приємне

Бувають такі ситуації, коли начхати на щось неможливо — ви обов’язково станете скотинякою, якщо втретє за рік уникнете сімейного свята. Щоб підсолодити собі життя, варто зробити для себе приємний бонус, що компенсує витрати енергії — наприклад, запишіться наступного після свята дня на масаж, аби очікувати на щось приємне.

9. Не бійтесь забивати!

Головний принцип, який описує у своїй книзі Сара Найт, — перейматись потрібно тільки тим, що приносить нам користь або задоволення. Ми думаємо, що таке ставлення до проблем є найкориснішим як для ментального, так і для фізичного здоров’я. Тому радимо вам скористатись цими порадами та позбавитися зайвого клопоту.

[virtualdevkit]

Надзвичайні пригоди К'а ч.2

Надзвичайні пригоди К'а ч.1

ЧАСТИНА 4. ПОКАРАННЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Чаклуни запросили до себе сім'ю Лоб, зрозумівши що там коїться безліч незрозумілих речей, що пов'язані з отриманням коштів від дітей.

На зустріч приїхали Гера, Яр та двоє їхніх дітей - Олесь і Каліна. Чаклуни розуміли що почати розмову зі звинувачень у використанні дітей вони не могли, то ж чаклуни вдалися до хитрощів, заблокувавши ключами ре��родуктивні функції та здатність чаклувати. Вони сказали що ці ключі активують надзвичайні здібності, для котрих вони були обрані. Звісно що чоловік та жінка заперечували існування інших дітей, поки не побачили світлини, на котрих був зображений Чотирнадцятий, П'ятнадцята та частина інших дітей.

Верховний суд чаклунів призначив їм покарання - проживання у сфері з імітацією реального світу у будиночку з сусідами та роботою, де вони будуть отримувати кошти та доглядати за всіма дітьми. Вони відправлять на пошуки інших дітей свою команду, а поки що батькам доведеться піклуватися про частину реальних дітей та фантомів всіх тих, кого вони раніше спеціально залишили у різних місцях. Однак, деяких дітей повернено не буде якщо ті знайшли реально благополучні сім'ї, отже, на їхніх місцях залишаться фантоми. Це найжорсткіше покарання - взяти відповідальність за всіх тих дітей, котрим вони дали життя і покинули їх поки ті не подорослішають.

Каліну та Олеся відправлять у педагогічні заклади для перевиховання і адаптації до реального соціального світу, позбавивши батьків на них прав.

ЧАСТИНА 5. ПОШУК НЯНЬКИ ДЛЯ П'ЯТНАДЦЯТОЇ

Основна роль будинку - оброблювати нову інформацію від замовників та телепортувати чаклунку на місця зустрічей, ці речі забирають дуже багато сил.

Розуміючи що кожного разу втішати дитину, котра втратила зв'язок зі своїми рідними через те, що ті її покинули - досить тяжко, будинком було прийнято рішення знайти няньку для дівчинки, котрій буде платити магічна академія. Однак, нянька могла лише відповідати за виховання та психологічну допомогу, отже для навчання потрібно найняти виховательку. Інакше сенсу носитися з чаклункою, котра може працювати лише з дрібними завданнями нема.

Пройшло декілька місяців із того моменту коли дівчинку прийняв будинок і вона вже припинила часто рюмсати. Не зважаючи на її сум за батьками та братами з сестрами, дівчинка почала навчання та пристосовуватися до нових умов свого існування.

Її нянькою став чаклун Василь, віруючий шатен з маленькими зеленими очима та величезними окулярами. Локони його волосся стирчали у різні сторони, а костюм завжди виглядав максимально неохайно, через що дівчинка любила посміятися над ним.

А ось вихователька з педагогічними навичками бул�� суворою, Сесілія завжди дивилася жорстким поглядом на дівчинку коли та не хотіла вчитися і лише займалася пустощами. Однак, за гарне навчання дівчинка отримувала смаковинки. Жінка з блакитним волоссям у купі та жовтими очима посміхалася дуже гарно коли дитина виконувала всі завдання на відмінно. Тому дівчинка намагалася робити все максимально досконало.

ЧАСТИНА 6. ПЕРША ЛЮБОВ

Пройшло багато часу коли дівчинка потрапила у будинок, їй вже було 16 років і це був час першого кохання. 17 річна дівчина-підліток, котра досі не обрала собі імені, війшла із будинку в пошуках невеличкої школи, де на неї чекала незнайома педагогиня. Роздивляючись різноманітні багатоповерхові будинки одного із світів, дівчина побачила перед собою красивого білявого хлопця, котрого супроводжували дві дівчини. Забувши про пошук школи, дівчина пішла слідом за ним, не розуміючи що за почуття перехопили її дух і чому саме він.

П'ятнадцята помітила що вони звернули і зайшли до крамнички, куди вона також пішла. Ій сподобалися різноманітні коштовні природні камінці, що розміщувалися за склом. Вона спостерігала за ними, коли до неї підійшли незнайомі люди і почали запитувати що і для чого вона хоче придбати. Дівчина розгубилася і запитала чи є у них сапфір, один із продавців-консультантів відсахнувся, інший почав думати чи є у них такий камінь чи ні, а хтось почав просто пропонувати альтернативу. Щоб втікти від них для можливості надалі спостерігати за незнайомим хлопцем, дівчина сказала що запитувала це лише заради подружки, котра хоче собі придбати певну річ. П'ятнадцята вирвалася із натовпу продавців-консультантів і пішла до дешевих гігієнічних помад. Грошей у неї із цього світу звісно не було. Проте і тут прийшло троє продавців-консультантів, котрі хотіли продовжити розмову про каміння. Однак, той чарівний хлопець з дівчатами вийшов із крамниці, тому дівчина також вислизнула мовчечки і продовжила рухатися за ним слідом. Вона слухала їхні балачки, пізніше дівчата пішли по різним сторонам, а хлопець присів на лавці.

- Мені цікаво хто ти така, незнайомко. І чому переслідуєш саме мене. Якщо ти вважала що я не помітив як ти йдеш за мною, ти помиляєшся. - посміхнувся блакитноокий білявий незнайомець. - Мене звати Вова, а тебе як? Не бійся, я не кусаюся.

Дівчина підійшла до нього, зрозумівши що їй доведеться обрати для себе ім'я. Однак, вона не хотіла бути частиною імен персонажів із книжок, тому обрала дещо незвичне - К'а... Саме так, мене звати К'а! - К'а? Я правильно кажу? - Так! - Отже, К'а. Чим ти займаєшся і чому ходиш за мною? - Я... я не знаю. Ти здаєшся мені цікавим. Займаюсь? Виконанням завдань. Ой... Мені потрібно знайти одну школу! - Школу? Яку саме? - здивувався Вова. - 54 школу. Мені необхідно дістатися до педагогині Юлії по хімії. - Аа... я навчався там. Отже, я можу тебе провести туди. А ти розповіси якими завданнями займаєшся.

Стежка простягалася у 5 кілометрів, тому часу для балачок було достатньо. - Отже, я виконую різноманітні завдання з пошуком певних речей, збору трав, зілля. - А ти вмієш знаходити речі, що загубилися у дитинстві? І як саме тобі надіслати замовлення? Можливо, у тебе є якась візитка? Скільки коштують твої послуги?

Дівчина розгубилася від такої кількості питань.

- Можливо, проте необхідне замовлення. Візитка? - Листівка з твоєю адресою, номером телефона, посиланням на твої профілі в месенджерах, тощо. - Ее? Я ніколи не цікавилася як інші створюють замовлення, я їх просто отримую і обираю ті, котрі зможу виконати. Можливо, педагогиня скаже за це. - Не знаєш як зв'язуються з тобою?? - хлопець почав сміятися. - знаєш, ти незвична дівчина. Ти перша мене розсмішила... Ті дівчата, котрі мене оточують - одна моя сестра, інша - її подружка, котра мріє зі мною зустрічатися. Ще з часів школи за мною бігали дівчата. - Бігали дівчата? Чому вони за тобою бігали? - Ще з часів школи я популярний серед дівчат, для них я перший красень. - Перший красень? - К'а почала реготати. - Що? Чому ти смієшся? Я ж красивий, привабливий. Інакше ти не звернула на мене свою увагу. - Я покажу тобі першого красеня... - К'а відкрила чарівну листівку і показала незвичного хлопця з ельфійськими вухами, довгим червоним волоссям, тонким трикутним підборіддям та рожевими очима. - Його звати Самійло, він чаклун сьомого рівня, добрий чаклун. - Це якась гра? Фотошоп? Він наче справжній і намальований дуже реалістично. Ти що, геймерка? - Що?

Між К'а та Вовою настала тиша. Вони однаково розгубилися. К'а виглядала наче косплеєрка із аніме фесту чи якоїсь гри гіків. Однак, складалося враження що вона взагалі не живе реальним світом, а якимось вигаданим.

До школи вони дійшли в повній тиші. К'а взяла завдання і сказала що прибуде досить швидко зі всіма компонентами у списку. Вова вирішив залишитися разом з його вчителькою, котра впізнала свого учня.

- Вооовка! Ого ти вимахав! Як там навчання у коледжі? Чи ти просто сидиш дома та власне займаєшся дурничками? - Та все норм, пані Юлія. Скажіть будь ласка, хто ця дівчина і як їй замовити те, що потрібно саме мені? - Замовити їй? Це досить складна справа. Ця дівчина не із нашого світу, можливо вона з іншої галактики і подорожує космічним кораблем, можливо вона належить до іншого виміру. - А ваші жарти не змінилися. - Вовочко, на цей раз я не жартую. - Дивно... А як їй можливо хоч щось замовити? - Треба мати серед знайомих чаклунів, котрі подорожують у інші світи. Інопланетян або ще когось. Якщо у тебе відсутні такі знайомі, то такі шанси повністю мінімальні. До речі, після виконання цього завдання ви можете з нею ніколи не побачитися більше. Проте саме зараз ти можеш написати їй листа з твоїм особистим проханням і можливо вона його виконає. Твоє замовлення. - А скільки це коштуватиме? - Так як ти особисто ніде ще не працюєш, можливо, тобі буде достатньо її поцілувати. - жінка почала сміятися. - Я серйозно! У мене до неї дійсно є важлива справа. Для мене важлива. - Ти можеш дати їй батьківські гроші, або повести по магазинам і купити те, чого вона побажає... Або на що у тебе вистачить грошенят. Звісно що батьківських, бо ти ніде не працюєш, Вовочко! - продовжувала реготати вчителька. Однак, її обличчя змінилося на серйозне. - Тримай папір та ручку, напиши їй своє ім'я, запиши адресу у галактичній системі, я продиктую тобі її. А потім пропиши від щирого серця своє бажання.

Коли К'а повернулася, сором'язливість Вови взяла верх. Вчителька дала кошик з їжею та декілька цікавих вбрань косплеєрів та попрощалася. - Я їх шила власноруч! Дякую за допомогу, удачі тобі!

Вова попрощався з К'а, а потім пригадав що забув віддати їй листа. Він побіг за нею слідом та побачив як у будинку відкриваються двері. Зайшовши до будинку, хлопець помітив незвичні двері, котрих там не повинно було бути, він підбіг до них, не помітивши камінчик, застрибнув усередину... Двері зачинилися.

- П'ятнадцята, ти взяла з собою гостя? - Гостя? - здивувалася К'а. Вона повернулася і побачила позаду себе Вову. - Як... як ти сюди потрапив!? Ти тепер розумієш що не зможеш ще довго повернутися додому? - повернувшись до будинку - тепер мене звати К'а. - Так чи інакше, тобі потрібен помічник там, куди ми зараз прямуємо. З твоїм питанням, хлопче, ми розберемося пізніше.

Хлопець підійшов до дверей, проте не зміг їх відчинити. Будинок нагадав що відчинити їх може лише власниця ключа. Вова попросив ключ щоб спробувати повернутися назад в приміщення багатоповерхівки, проте він не зміг відчинити двері.

- Це жарт якийсь чи що? - запитав хлопець. - Ніяких жартів, через хвилину ми прибудемо на місце. При бажанні, ти зможеш повернутися додому. Проте лише у тому разі, якщо хтось створить замовлення у вашому світі. - У мене є замовлення, я лише хотів його віддати та повернутися додому... - Так чому ти його не віддав перед тим, як опинитися тут? - запитала К'а. - Ну, ну... так сталося що я перечепився і опинився тут! - Передай мені своє замовлення. - К'а заплющила очі та видихнула повітря із легень, відкривши листа.

Шановна К'а, мене звати Володимир Вуйко, моя адреса ... Я прошу тебе виконати завдання від мене, це стосується втраченої мною у дитинстві іграшки милого блакитного кошеняти. М'яка іграшка, котру мені подарував брат мого дідуся. Нажаль, той брат зник декілька років назад і єдине що він залишив для мене - була іграшка кошеняти. У минулому він проводив зі мною багато часу, ми читали різноманфтні книжки, грали в ігри. Він був гарним опікуном, навіть вчив мене займатися риболовлею.

- Я візьмусь за це завдання через 5 місяців... - П'ять місяців??? Чому так довго? - Тому що такий термін для перерви між світами. Платити ти почнеш сьогодні, ти будеш мені допомагати. Сьогодні мій перший день у магічній академії, наше навчання йде 3 місяці. Я все же чарівниця 2-го рівня... Мені дуже необхідно отримати 3 рівень. - Не квапся ти так швидко, К'а. Насолодися наявністю перших рівнів, адже 3 рівень це новий етап твого дорослішання. Ти зможеш нарешті продемонструвати отримані із книжок знання перед іншими учнями. ЧАСТИНА 7. МАГІЧНА АКАДЕМІЯ

Вова сподівався побачити перед собою знайомий будинок. Однак, коли К'а відчинила двері, він побачив фантастичну будівлю з трьома вежами та різноманітними учнями, серед котрих були не лише люди, проте і інші створіння з різних світів.

- Це виглядає наче комікон. Це мабуть прикол якийсь такий. - Вова намагався знайти виправдання тому що виникло перед ним.

Хлопець підбіг до учня, котрий виглядав як вовк на двух ногах, Вова схопив його за щоки і потягнув на себе, однак, вовк загарчав і відкрив пащу, звідки був неприємних запах, його ікла, язик та десна були справжніми. Це не була маска. Вова відсахнувся і впав на підлогу.

Я гадаю, тебе не вчили манерам поведінки, ти схожий на дурничку! - сказав вовк. - Пробачте мого помічника. - перепросила К'а. - він новенький і належить до іншого світу, він бачив ��аких як ми з вами лише на сторінках різноманітних книжок. Йому ще потрібно багато чому навчитися щоб зрозуміти що у світі існує безліч розумних та чудових створінь, він ще дуже малий щоб осягнути велич цього місця. - На перший раз пробачаю, проте якщо він ще раз полізе до мене, я відкушу йому руку. - прогарчав вовк, стрибнувши високо вгору у бік сходів. - Будь ласка, не кидайся на учнів таким чином. - прошепотіла К'а.

- Добрий ранок, К'а. Ми на вас чекали. У вас дуже красивий помічник. - посміхнулася маленька фея. - мене звати Фей. - Очікувано. Фея з іменем Фей. - пробурмотів Вова. - Схоже, твого помічника потрібно навчити манерам поведінки, тому твій перший урок відбудеться у кабінеті виховання. - сказала Фей, перемістивши їх до приміщення.

- Нові учні, сідайте за ваш спільний стіл. Прошу. - сказав бородатий гном. - мене звати Радослав і сьогодні ми поговоримо про манери. У твого помічника дивакувате ім'я - Вова. Проте ми всі зможемо звикнути до цього, чи не так, учні? Вова порушив декілька законів нашого світу, проте він не знав про манери та правила поведінки у нашому світі. А отже, сьогодні Вова отримає книжку, котру йому необхідно прочитати до кінця дня. А інакше... Вова отримає покарання. Не можна підходити до учнів, що не схожі на тебе і хапати їх за щоки та тягнути вниз. Таким навіть віслюки не займаються. Тобі необхідно навчитися поважати інших. Інакше тебе будуть смикати за руки, ноги, твої дивні вуха та ніс. Також потрібно проявити повагу до пані Фей, а не кепкувати через її ім'я та расу. Сьогодні я відпущу вас до вашої кімнати.

- Звідки у тебе папірець з номером кімнати? Як вони так швидко дізналися про наші імена? - У вас є швидкісний інтернет, у нас є магічний швидкісний інтернет, у нас також є швидкісне фотографування новеньких і відправки інформації стосовно їхніх імен та можливих шкільних знань. Тебе проскановано. - Тобто, ви знаєте про мене абсолютно все?... - злякався Вова. - Ні, лише про твоє походження, шкільні знання, вміння, ім'я та адреса твого світу. Твоїм батькам не потрібно переживати, вони отримали листа стосовно твого теперішнього місцезнаходження. Твою особисту інформацію вони не знають. Тобі є що приховувати? Всім є що приховувати... - Вова присів на стілець. - Оо, ми будемо спати в одній кімнаті? - Ти вважаєш що ми тут будемо спати? - посміхнулася К'а та намалювала на стіні двері ключем. - Мій будинок за цими дверима, у нас з тобою різні кімнати. Ця кімната лише для використання книжок та знань. На вихідні ми виконуватимемо завдання. - Це щось типу співжиття? - перепитав Вова з посмішкою на обличчі. - ��півчого? Ми з тобою сусіди, ти мій помічник.

Посмішка зникла із обличчя хлопця, він побліднішав коли згадав стосовно застереження гнома і почав читати правила манер та поведінки.

К'а також отримала книжку, мануал по співпраці з помічником. Адже до цього моменту всі завдання вона виконувала сама.

- Ми сьогодні не обідали, проте я зголоднів досить сильно. - сказав Вова після останньої сторінки. - У вас взагалі є їдальня? - Звісно що є, їжа безкоштовна через навчання тут.

Коли К'а та Вова зайшли до їдальні, хлопець знову побліднів. Він побачив як частина створінь жують комах, що намагаються втікти із тарілки.

- О Господи... Вибачте. Чи є тут їдальня для людей, котрі не їдять комах? - Ти не вживаєш білок, натуральний протеїн? Ти ж ростеш... Для зміцнення тіла тобі необхідно жувати та ковтати комашок! - сказав велет��нський цвіркун. - Вибачте, це не моя їжа.

К'а схопила Вову за рукав його сірої сорочки та повела за собою до вибору знайомої їжі.

- Як добре що тут є картопля! - з радістю вигукнув Вова. - Що таке картопля? Ти їси мандрагору від єдинорогів. - подивилася зі здивуванням К'а. - Мандра...що? - саме у цю хвилину Вова збагнув що смак зовсім інший. - А чиє це м'ясо? Курятина? - Птиця комаренчикова. Дуже смачна, чи не так? - посміхнулася К'а. - Ну... головне що це птиця. - Із роду комах.

Вова чуть не задихнувся через не вірний ковток їжі.

- Це місце продовжує мене дивувати... - сказав Вова, розуміючи що йому необхідно пересилити себе і доїсти птицю.

Після чого, К'а та Вова повернулися до будинку дівчини і полягали спати.

[lisa-is-chilling]

січень буде важким. у батьків туго із грішми на наступний місяць, ціна на терапію підіймається. не знаю на яку суму, але від того не легше. плесо щедро запропонували мені платити за старою ціною ще три місяці, за що я їм дякую. можливо, до того часу у мене потроху налагодиться заробіток (а також що нас не відпустять на очне навчання, бо я психану і піду на заочку нахуй - життя нема з тим універом). потрібно трохи затягнути паски і економити. це дається мені нелегко останні два місяці з абсолютно незрозумілих мені причин. раніше я могла і відкладати деякі кошти, і оплачувати необхідні мені послуги, і чіпси їсти, і на кінець місяця ше лишалося. зараз гроші ніби тікають крізь пальці, і я не можу зрозуміти на що їх витрачаю, бо нічого екстраординарного я не купляла (окей, пам'ятаю мікрофон і парфум ґуччі, хоч і п'ять мілілітрів, забираю свої слова назад).

завтра - чи радше сьогодні (мені справді варто перестати писати пости в два часа ночі) - у мене два пробних уроки ще з двома дітками. дай бог вони затримаються, і у мене з'явиться вже яка не яка стабільність. помаленьку вчусь викладацтву, тішуся, що в мене все виходить. також радує, що кураторка не очікує від мене нічого неймовірного, тому не відчуваю такого сильного тиску. я рухаюсь у власному темпі, проте впевнено.

від онлайн-школи нічого не чути, а я й не наярюю. завели мені профіль викладача, внесли всю особисту інфу. співбесіду я пройшла ще тиждень тому, тож чекаю, поки мені перекинуть учнів. думаю, після нового року щось зрушить з місця. також думаю над варіантом фрілансу (знову), але трохи іншого. можливо, подамся в переклад, працюватиму нарешті за спеціальністю. до речі, а чи рахуються практичні заняття та конкурсні роботи частиною портфоліо? хороше запитання. сподіваюсь, що так.

[tataserpeny]

А що по готелях в цій ситуації? Які перспективи цього бізнесу в нових реаліях? Хто мав би їх заповнювати? І чи нормально взагалі навіть думка про відпочинок, коли в країні війна?

Давайте розбиратися.

Березень, по зрозумілим причинах, приніс неочікувано високу завантаженість закладів в Карпатах. Люди, що тікали від жаху цієї клятої війни, поспіхом бронювали все підряд. На перше місце виходила безпека. За тижнів 2-3 коли страх під мелодійний голос Арестовича по- трохи минав та приходило усвідомлення, що це надовго, людей помітно ставало менше: хтось повертався у свої домівки (Київ), хтось використовував готелі регіону як транзит для виїзду за кордон, а значна частина людей пройшовши акліматизацію на місці, просто почала знімати звичайні прості будинки (чи кімнату в господарів), бо як не крути, в готелях жити дорого. Крім того, не типове довге проживання гостей породжувало нові потреби. А, на моє спостереження « на око» відсотків 10%, а може й менше номерів регіону мають електричні плити, холодильник, пральні машини. Просто тому, що при середньому перебуванні гостя 2-3 доби це було абсолютно не потрібно.

Чим більше днів минало в квітні, тим менше в готельєрських чатах ставало повідомлень: у нас звільнився номер чи котедж. І не тому, що все було зайнято, а тому, що всі зрозуміли, що той вільний є вже у всіх)))

Аналізуючи цінову політику, яку зараз спостерігаю на ринку, виглядає так, що оптимізму в готельєрів не надто багато. Ціна номеру в Редісоні станом на зараз 2025 грн за добу. А це, як не крути, один з флагманів регіону. Такого, на моїй пам’яті, не було ніколи. Зрозуміло, що ціна практично у всіх інших ще менша. А це, в свою чергу, означає, що взятий курс вижити зарахунок валу. Зрозуміло, що така ціна заставить оптимізовувати витрати і сервіси, що звичайно, не додасть радості гостям. Гості не думають категоріями, типу зараз дешевше, значить ок, що сервіс простіший. Ну ок, зовсім мало так думають. Явна більшість мислить так: я ціну не встановлював, тай не дуже то пам’ятаю скільки я платив минулого разу: мені сподобався сервіс, тому і повернувся. І дуже розчарований, що тепер все не так….

То все-таки які перспективи? І чи є вони взагалі?

Як завжди, є дві сторони медалі які позитивно чи навпаки впливають на стан речей. Почнемо з мінуса ( завершувати плюсом завжди приємніше. І правильніше))

-

Продукт далеко не є першою необхідністю.

Абсолютно не зрозуміло хто в цих умовах є твоєю ЦА

Багато людей втратили банально платоспроможність

80% споживачами готельного продукту є жінки. Тільки жінка на своє ж запитання до чоловіка, а давай десь скочимо на вихідні? вже наперед знає куди. Так щоб він довго не думав)) Як відомо переважна більшість наших громадян, що вимушено залишили Україну, якраз жінки.

Про іноземного туриста думаю теж всім все зрозуміло.

Ну і напевно найважливіше. Ментально, нам ще важко усвідомити, що життя триває і економіка має працювати. Не осуджувати самих себе ( бо цей осуд найважчий) що йде війна, а я такий- сякий думаю про відпочинок.

Прогнозую, що найважче буде закладам з великим номерним фондом, бо саме у них високі кости, які дуже складно зменшити.

+

Закрите небо в купі з «закритими» чоловіками, означає, що для багатьох закриті моря і це поштовх для внутрішнього туризму.

Ризики обстрілів в Одесі значно вище ніж в Карпатах (абсолютно немає радості з цього приводу, і щиро переживаю за одеських готельєрів)

Попереду літо, а літом, в спекотну погоду, відпочинку хочеться найбільше.

Любий психолог вам скаже, що щоб не було, людям треба перезавантаження. На фоні високого психологічно- емоційного навантаження в суспільстві, постійно поганих новин, вою серен в містах, дуже хочеться втекти бодай на 1-2 дні туди, де спокій.

Підсумовуючи усе вище скажу, що головне завдання на сьогодні не довгі стратегії, а просто вижити: зберегти працівників, платити податки, дарувати гостям маленькі радості.

І дякувати всім хто захищає рідну землю та нашу можливість працювати. ПІд словом дякувати, я маю на увазі реальні вчинки, допомогу, гроші і так далі.

Бо якщо прийдуть сюди, то вже ніхто нічого не заробить)))

Бережіть Украіну. Хто як може і вміє, але бережіть.

[litwitching]

chapter IV

Пил. Павутиння. Бридко, брудно, огидно. Двері в катастрофічному стані, від вікон живого місця не залишилося, а через підлогу, здається, можна потрапити в пекло.

— Інгрід, де ти? — Іоланта повільно відштовхнула ногою майже розвалений стілець.

У будинку панувала тиша, яку час від часу порушував ледь відчутний подих вітру, де-не-де змушуючи рухатись те, що залишилось від фіранок. Стіни, розмальовані різноманітними подряпинами, нерухомо та на диво стійко утримували в собі весь інтер'єрний хаос, результатом якого стала відсутність на території будь-якої живої душі. Тільки різні комахи час від часу пересувались по підлозі від одного кінця будинку до іншого без змоги завмерти на одному місці та перепочити.

На другому поверсі заскрипіли дошки. Іоланта легко, але обережно покрокувала в бік джерела шуму. Коли дівчина піднялась нагору, перед її очима з'явився довгий коридор з подряпинами на стінах, який давав змогу пройти в три кімнати. Чаклунка підійшла ближче: перші двері були зачинені, тому із суджень самозбереження вона не стала їх чіпати. Далі по коридору слідував прохід у приміщення, в якому було тихіше, ніж на кладовищі, тому туди й не варто було заходити. Треті по рахунку двері, роблячи висновок з їх оздоблення, були входом до чогось на кшталт лабораторії. Іола пройшла далі по коридору та штовхнула широкі двері, з-за яких до неї доносилось скрипіння.

— Інгрід, це ти? — дівчина оглянула кімнату, помічаючи темну ширму, за якою виднівся нерухомий та невисокий силует.

— Іола? Тебе як сюди занесло? — раптом пролунав здивований жіночий голос.

— Мені потрібні були чорнила, але, судячи з усього, тепер у список потреб додався фіал для Альви.

— Ну, будь-кому іншому я б сказала, що через безлад і таку ситуацію в домі у мене геть не залишилось ніяких товарів. Але ти подруга Ірвіна, тому підійди сюди.

Інгрід прибрала ширму, роблячи свій темний та незрозумілий силует напрочуд чітким. Її зовнішній вигляд геть не відповідав теперішньому інтер'єру її будинку: на лиці не було не те що подряпини, а навіть зайвої пилинки, яка б псувала вигляд її білосніжної шкіри. З її вбранням ситуація була ідентична: ні одної нитки, яка б стирчала з її одягу та паскудила б зовнішній вигляд.

— Ось, вибирай що потрібно, — Інгрід витягнула з-під столу два мішечки з реагентами.

Іола взяла потрібну їй кількість чорнил і два фіали намагаючись не виказувати неприязні. Починаючи витягувати гроші, Ін сказала їй, що платити не потрібно, оскільки ці гроші їй не знадобляться.

— Враховуючи стан твого будинку, якось не схоже на те, що ці гроші були б для тебе зайвими.

— Не думай, що в мені заграла щедрість. Я чекаю, поки за мною приїдуть люди батька і заберуть мене в сусіднє королівство. Там інша валюта, а бігати там в пошуках банку заради того, щоб отримати замість одної копійчини три я не збираюсь. До того ж, цю територію вже давно запримітив один місцевий кредитор де Вуаль, ім'я якого перекладається як "я викуплю всі землі, які зможу, а потім дивитимусь на них своїми величезними оченятами, бо на більше мені клепки не вистачить".

— Ну, в такому разі дякую за реагенти, — відьма заховала чорнила та фіал подалі, — на інших землях ти й далі торгуватимеш реагентами?

— Не знаю. Скоріш за все, потрібно буде знайти заняття "гідне для доньки настільки поважної особи, а не приторговувати мотлохом для нікому непотрібних магів та магічок". Батько — керівник ремісничого цеху, тому він не допустить того, щоб я займалась цим біля нього.

— В будь-якому разі, ща��ти.

— Дякую, тобі теж. Передавай придурку Ірвіну привіт від мене.

— Обов'язково.

[tkacenkoivan]

Україна не фігура – а зрозумілий, надійний та сильний ГРАВЕЦЬ!

На сьогоднішній день Україна політично, дипломатично та юридично працює над тим, щоб Росія не могла використовувати газ як зброю, і щоб Газпром не розглядав європейський газовий ринок, як свою безумовну вотчину, де тільки вони визначають публічні і непублічні правила.

Газопровід «Північний потік – 2» необхідно розглядати як частину агресивної політики, яку Росія веде проти України та західного світу. Цей газопровід є геополітичним проєктом, який має поставити в енергетичну залежність країни Європи від газової монополії Російської Федерації. «Північний потік – 2» іде в розріз із вимогами Третього енергетичного пакета ЄС та посилює можливості для Росії зловживати домінуючим становищем на європейському енергетичному ринку.

«Північний потік-2», роздача паспортів громадянам України та брязкання зброєю біля її кордонів — це ланки одного ланцюга. Послабити Україну економічно за допомогою нової труби, посіяти ворожнечу всередині неї за допомогою роздачі паспортів, спровокувати соціально-економічну кризу, влаштувати безлади, пролити кров — це обов’язково! А коли проллється кров, оголосити про геноцид і ввести війська. Поки Путін у Кремлі — Україна в небезпеці, це почали розуміти не лише в Україні, але і на Заході.

Не можна заперечувати той факт, що коли запрацює «Північний потік — 2», може так статися, що Росія спробує створити в Україні форс-мажор, який зірве транзит палива, і, користуючись цим, відмовиться платити за договором Ship-or-pay, який діє зараз. Коли «Газпрому» треба було відмовитися оплачувати туркменський газ, на газопроводі з Туркменістану стався вибух. В Україні це також абсолютно реальний сценарій. Якщо «Північний потік — 2» запрацює на повну потужність, Україна втратить $2 млрд доходів на рік. Крім того, це позбавить Росію єдиної економічної причини не починати широкомасштабну військову кампанію за українські території.

Запуск «Північного потоку-2», безумовно, створює важку ситуацію для української економіки, хоча, це можна і потрібно було передбачити. Будівництво Кремлем обхідних газопроводів протягом останніх 15 років активно обговорювалося на різних форумах і ні для кого не було секретом. Чи не була секретом і мета цих проєктів - завдати економічної шкоди Україні, особливо після анексії Криму і вторгнення на Донбасі. Навіть якщо війна називається гібридної, наївно очікувати, що противник буде дарувати тобі пряники, а не запускати шипи під нігті.

Росія робила і буде робити все можливе, щоб створити загрозу для України, принизити її. В Кремлі взагалі не сприймають Україну як незалежну, суверенну, проєвропейську країну. Тому ми маємо починати з себе і давати рішучу відповідь на всі ці закиди і дезінформацію.

Бажано, щоб в світовому розкладі ми займали місце не країни-невдахи, якою допомагають тільки тому, що існування бідних і нещасних країн збільшує світові ризики, і ще тому, що кожна невдача демократії скорочує простір свободи і зміцнює мир авторитаризму. Хочеться бути гравцем, а не фігурою, гравцем зрозумілим, надійним і сильним. І починати з основного правила стратегії: тримати внутрішній локус контролю, тобто шукати всі відповіді всередині, а не зовні. Почати з себе.

[pravrada]

Прибутки начальника поліції

Як пишуть на сайті ІА Антикорупційна правозахисна рада в Дніпрі виявлена інформація про сумнівні прибутки начальника відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, підполковника Тимченка Віталія та реформи МВС

Нещодавно було призначено нового міністра МВС України Дениса Монастирського. Можна сподіватися, що новий очільник МВС продовжить протидіяти ОЗУ та «ворам в законі», а також зверне свою увагу на покращення матеріально-технічного забезпечення органів поліції. Також, часто обговорюється необхідність збільшення заробітної платні правоохоронців.  Начебто, не вистачає коштів поліцейським, що призводить до виникнення корупційних ризиків. Здебільшого, ми згодні – велика кількість працівників поліції, працюючи в складних умовах сьогодення, в ненормовані робочі дні, отримують доволі невелику зарплатню. Це дійсно, може сприяти виникненню корупційної складової (пошуку незаконних шляхів прибутку). Але чи всім працівникам поліції не вистачає зарплатні, та чи кожен з правоохоронців дійсно сумлінно «відпрацьовує» навіть невелику отриману зарплатню? Спробуємо розібратися з даними питаннями за допомогою окремого (АЛЕ НЕ ЄДИНОГО) прикладу. Нас зацікавила особа начальника відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, підполковника Тимченка Віталія Олександровича. Виходячи з наявної інформації, даний керівник територіального підрозділу поліції за отриману зарплатню дозволяє собі досить комфортне життя. Спробуємо з’ясувати, звідки надходять прибутки начальника поліції ДРУП ГУНП та на що вони витрачаються.

Начальник поліції ДРУП Тимченко В.О. досить достойно живе разом з дружиною Зеленовою І.В., дітьми: Тимченко В. В., Тимченко К. В. на 234 086 гривень отриманих за 2020 рік.  

Виходячи з інформації зазначеної в декларації за 2020 рік, Тимченко В.О. є єдиною особою в сім’ї, яка працює та отримує заробітну платню. Автомобілі в сім’ї відсутні, в наявності кредитні зобов’язання у розмірі  131337 грн. Тобто, начебто, все як і в інших сім’ях правоохоронців. Але… Нас здивував факт придбання трьох одиниць зброї (гладкоствольна рушниця, мисливська нарізна зброя, травматичний пістолет). Не будемо зупинятися на тому, що зазначена в декларації ціна придбання суттєво відрізняється від середньоринкових цін. Звернемо увагу на той факт, що часто, якщо купують коштовну зброю, то, можливо, є чого боятися або що захищати?! З врахуванням того, що прибутки начальника відділу поліції відносно  не великі, можливо є інше пояснення?

В мережі інтернет досить багато фотографій з відпочинку на різноманітних курортах, зроблених дружиною начальника поліції ДРУП Тимченка В.О.. Тобто, на зарплатню співробітника поліції можна дозволити й яскравий, коштовний відпочинок.

Адже, сама  Зеленова І.В., являючись громадянкою Росії, будучи дружиною керівника поліції, отримувала останню заробітну платню в розмірі 32 500 грн. за 2019 рік… працюючи в, колись стратегічному, закритому підприємстві, Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля"!  

Тепер питань з’являється ще більше… Але не ми зобов’язанні на них відповідати, а уповноважений орган Нацполіції в особі УВБ ДВБ Дніпра, яке в свою чергу на протязі декілька років працює досить неефективно, а іноді їх працівники самі стають «героями» скандальних ситуацій. Саме УВБ ДВБ повинно було перевірити й інформаці�� про можливе використання сім’єю поліцейського, автомобілів Лексус, Фольцваген Таурег з однаковими державними номерами АЕ0017КТ, а також автомобіль БМВ Х5, д.н. АЕ9090КН. Чи потрібно й працівникам УВБ ДВБ підняти розмір зарплатні, або вони не відпрацьовують навіть й наявну зарплатню?!

В даній статті ми НЕ звинувачуємо окремих працівників поліції в правопорушеннях. Основна мета, при використанні конкретних прикладів довести, що:

-          Деякі непорядні правоохоронці, можуть яскраво жити взагалі не отримуючи зарплатню. В той самий час, сумлінні, порядні працівники поліції не мають можливості навіть забезпечити елементарний прожиток своїй родині.

-          Деякі працівники органів НПУ не виконують своїх обов’язків, тобто не «відпрацьовують» отримані в якості заробітної плати кошти. Чи платити їм більше, або терміново потрібно замінювати таких осіб на дійсно порядних, працьовитих професіоналів!?

Сподіваємося, що підхід нового міністру МВС до описаних проблемних питань буде конструктивним та різноплановим. Органи поліції, як і раніше, потребують очищення від «перевертнів» та непотрібних, безглуздих кадрів. Натомість, робота порядних, працьовитих професіоналів повинна достойно оплачуватись!

[nadehika]

10.10.2020

Може здатися що я пропала, але ні😅

Вчора я мала б піти у відпустку, але поки що вона перенеслася на невідомий термін (надіюсь що хоча б через тиждень піду). В мого начальника жінка захворіла на ковід, і він вже другий тиждень на самоізоляції. Сьогодні він здав тест, і завтра знатимемо результат, і те чи піду я відпустку наступного тижня - чи ні.

До речі його дружина дізналася про те що хвора зовсім випадково. В них на роботі хтось захворів і керівництво всім оплатило тести. З симптомів у неї була тільки температура 37.2 - 37.4. Все. Більше нічого.

В нас на роботі вже 3 людини захворіло, 1 виздоровіла, і мій начальник ще під питанням. Але нам ніхто не оплачує тести. Нашому керівництву як завжди насрати на нас. Хоча якщо ми знімемо маску не в столовій (бо на перекурах можна), то з нас знімають премію, бо це все відстежується по відеокамері. Щойно я зрозуміла що з кінця березня, я на роботі весь час в масці, а це по 10-14 годин щоденно😳. Мені навіть здається, що хворих в нас значно більше, просто люди не хочуть платити зі своєї кишені 1500грн (це в середньому 4 робочих дні).

Ще в мене останнім часом вічні конфлікти з однією підлеглою. Ця жінка весь час була такою: завжди чимось незадоволена, вічно все критикує і бубнить що все не так. Але цей тиждень в неї по-моєму максимально поїхали шарики за ролики. Вона просто інших виводить на конфлікти. Постійно. Всіх. Мені сказала що їх попередній майстер був кращим за мене, на що я їй запропонувала написати на мене жалобу😅 Потім вона продовжувала критикувати мою роботу при всіх. В цей момент всі мої робочі навіть притихли щоб почути що вона мені там каже. Ну і я їй сказала що якщо їй щось не подобається, то нехай іде додому. Додому вона не пішла. Але тепер працює мовчки😅

Як же я ненавиджу конфліктні ситуації.

На роботі я зараз майже живу🙄 Роботи як завжди в цю пору - багато. Зате вечори я проводжу кайфуючи : читаю книги, дивлюся відео на ютубі, і валяюся з котом😅

Осінь цього року прийшла взагалі неочікувано. Здається тільки серпень був, а по факту вже майже середина жовтня 😱 Переглянула фотографії які мені як нагадування висвітлилися в гуглфото. Минулого року в ці ж дні я була в Німеччині. А зараз єдине що мені світить у відпустці - поїхати до лісу по гриби😅 Але і то непогано) Головне не захворіти, щоб таки доїхати у відпустку додому...

А ще мені таки потрібно братися за своє тіло🙄 І проблема не в тому що я трохи набрала нових кг (хоча це теж проблема😅), мені необхідно стати сильнішою і витривалішою. Бо моя фізична підготовка на нулі (якщо взагалі не в мінусі🙄). Після відпустки потрібно записатися в тренажерний зал (це мій єдиний варіант, в зв'язку з роботою). Хоча буду чесна і з собою і з вами - мені лінь😐 А я дуже лінива. Але як же я хочу талію 62см😅

І з волоссям потрібно щось зробити, бо я вже більше року не стриглася і не фарбувалася...

Ну і для повного щастя мені бракує додаткового пасивного (хоча можна і не пасивного😅) доходу. Мені хоча і вистачає на життя грошей, але я хочу більше.

Я вже знову почала задумуватися над тим щоб поїхати працювати в Польщу. А яка в біса різниця працювати тут чи там. Правда, там заробітна плата більша... Я тут непогано (по міркам моєї родини 😅), заробляю лише тому, що в місяць я працюю багато годин. Якби в нас щодня не віднімалася 1 година з табелю через перерви, то в середньому я в місяць працюю 250 годин. Буває більше, буває менше... Але в Польщі я б явно заробляла за цей час більше.

І взагалі зараз майже середина жовтня, а в мене в кімнаті літає декілька комарів, які ночами мене кусають. Я навіть чую як вони дзеленджать. А вбити не можу, оскільки вдень їх не чутно, а якщо ввечері ввімкнуте світло - їх не видно🙄 Оце я осінню ходжу як лох з укусами від комарів😅 Хоча крім них тепер мої руки і ноги ще й вічно в котячих царапинах.

І взагалі я збираюся спати, а над моєю головою на підвіконні трахторить Соня😅 Якщо що, то трахторити - це голосно муркотіти☺️

Всім гарних снів!)